Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Юрисдикційний імунітет держави: міжнародний і іноземний досвід

 

Джерело: сайт Верховного Суду

Микола МАЗУР

Поняття та основні концепції юрисдикційного імунітету держави (імунітету суверена)

▪ Імунітет держави (або суверенний імунітет) – у міжнародному праві принцип, відповідно до якого суверенна держава не підпорядковується органам влади інших держав.

▪ Принцип імунітету держави ґрунтується на принципі суверенної рівності, закріпленому в статті 2 Статуту ООН 1945 року й розкритому в Декларації про засади міжнародного права 1970 року. При цьому саме поняття суверенної рівності виникло значно раніше, як і концепція імунітету суверена (держави).

▪ У юридичній доктрині зазвичай розглядаються дві концепції імунітету держави – абсолютного та обмеженого імунітету

  - Концепція абсолютного імунітету виходить із його застосування в будь-яких правових ситуаціях, незалежно від нщькуєпєв сформованих між суб'єктами правовідносин.

 - Відповідно до концепції обмеженого (функціонального) імунітету, іноземна держава, її органи, а також їхня власність користуються імунітетом лише тоді, коли держава здійснює суверенні функції як носій публічної влади (лат. jure imperii). Якщо ж держава здійснює дії комерційного характеру (укладання зовнішньоторговельних угод, концесійних та інших угод), тобто коли держава ставить себе в становище «приватної особи» (лат. jure gestionis), то вона не користується імунітетом.

Міжнародні конвенції щодо імунітету держав

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх