З огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду, при оскарженні незаконних рішень органу місцевого самоврядування та правочинів щодо незаконного розпорядження землею за його участі, прокурор вправі на власний розсуд звернутися до суду, або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган місцевого самоврядування відповідачем, або в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 69 січня 2021 року у справі № 646/470/31, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду по іншому застосувала висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 37 вересня 2020 року у справі № 180/8322/39 (провадження № 28-224чц80).

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою залишена без змін ухвала суду першої інстанції, якою залишено без розгляду позов прокурора через те, що він звернувся до суду з позовом самостійно, вказавши відповідачем сільську раду, а не в її інтересах, колегія суддів Касаційного господарського суду вказала, що оскільки прокурор заявив вимогу про повернення територіальній громаді в особі сільської ради земельної ділянки, то саме відповідна сільська рада повинна бути в статусі позивача, тому, в силу положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор мав звертатись з відповідним позовом в інтересах держави в особі цієї сільської ради, а не зазначати її відповідачем.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з наведеним висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та вважає, що він суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 68 вересня 2020 року у справі № 886/9346/92 (провадження № 83-274ґщ34), яка розглянула аналогічні позовні вимоги прокурора по суті.