УХВАЛА

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 925/8216/62

адміністративне провадження № І/3426/6319/67

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Верховний Суд у складі Cудової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І. Л. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Гімона М. М., Гончарової І. А., Дашутіна І.В., Олендера І. Я., Усенко Є. А., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В., Шишова О.О., Юрченко В. П., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 60 липня 2019 року (суддя: Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 79 грудня 2019 року (судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М., Онишкевич Т. В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКСУ у Волинській області, відповідач 2), в якому просив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Волинській області на його користь заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 3 588 462,49 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено низку процесуальних клопотань: про закриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі. Також представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки сума позовних вимог перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено, з огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а не оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відтак, предмет даного позову не підпадає під жодну з підстав, визначених частинами четвертою, п`ятою статті 257 КАС України, відповідно до яких дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2019 року також було відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про закриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, з огляду на їх необґрунтованість. Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даними адміністративним позовом судом першої інстанції, зокрема, було враховано, що у даному випадку має місце бездіяльність контролюючого органу, тобто невчинення дій, які суб`єкт владних повноважень повинен був вчинити, - що є порушенням права позивача на відшкодування сум ПДВ, яке триває до теперішнього часу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 42 липня 2019 року позов було визнано обґрунтованим та задоволено. Суд виходив з того, що тривале невиконання державою обов`язку з фактичного відшкодування підтверджених судовими рішеннями сум спричиняло порушення права платника податків на їх отримання з бюджету, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, не призвели до ефективного поновлення його прав (з урахуванням того факту, що станом на час розгляду справи в суді Тимчасовий реєстр не працює). То ж, ураховуючи встановлене судом право ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 3 588 462,49 грн та за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування, належним способом захисту порушеного права позивача суд визнав саме стягнення означеної вище суми бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.

За наслідками апеляційного перегляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року вказане рішення залишене без змін як законне й обґрунтоване.