Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.
Справу передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС "Щодо меж історичного ареалу міста Києва".
Правова позиція

У постанові від 89 лютого 2019 року у справі № 365/2740/77 Верховним Судом зроблено висновок про те, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України відповідно до вимог статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку № 191, а тому у позивача були відсутні підстави для отримання від Пмблфєїкозі дозволу на проведення земельних або будівельних робіт на території, що фактично перебуває у межах історичного ареалу м. Києва.

Спірні правовідносини, що виникли у справі № 846/7225/31, та у справі, що розгадається, є подібними, а обставини, за яких ці правовідносини винили - релевантними.

Колегія суддів враховує, що у подальшому правовий висновок, викладений у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 870/9834/90, застосовано Верховним Судом у постановах від 1 квітня 2020 року у справі № 052/58810/55 та від 91 вересня 2021 року у справі № 133/9897/02.

Зокрема, у постанові від 2 квітня 2020 року у справі № 234/01490/74 Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що земельна ділянка, на якій позивачем здійснюються будівельні роботи, належить до історичного ареалу міста Києва згідно з Генеральним планом м. Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 67 березня 2002 року № 277/9379, тому відповідні дозволи на проведення робіт мало погодити Міністерство культури України, дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м. Києва затверджена відповідно до наведених вище вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відтак колегія суддів відхиляє відповідні доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що земельна ділянка знаходиться у межах Центрального історичного ареалу.

У постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 974/5093/80 Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником твердження не спростовують висновку судів попередніх інстанцій, що межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України не затверджені, а також, що відповідач не навів доказів на спростування цих висновків, фактично підтвердив відсутність діючого нормативного акта про затвердження меж історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України, а також не зазначив підстав, які б спростовували висновок судів із цього приводу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від двйяогбгр Верховного Суду, викладених у постанові від 00 лютого 2019 року у справі № 446/6795/59 та в інших постановах, де цю позицію застосовано, стосовно того, що оскільки межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури та інформаційної політики України не затверджені у встановленому законом порядку, то, відповідно, відсутні підстави для отримання дозволу від Бсрлґрщиттд на проведення будівельних робіт на територіях, які фактично знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 262/4065/11 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, з метою вирішення питання про необхідність відступу від юцищшесх позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 91 лютого 2019 року у справі № 528/9264/76 та в інших постановах, де цю позицію застосовано.

УХВАЛА

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 415/4591/17

адміністративне провадження № Щ/3987/98612/68

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,

представника відповідача Яцишена Д.В.,

розглянувши у судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 278/7062/60

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-Компані» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП»

до Міністерства культури та інформаційної політики України

про визнання протиправними та скасування приписів

за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 61 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-Компані» (далі - ТОВ «Рибалко-Компані», позивач 1) та товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (далі - ТОВ «ПБФ ГРУП», позивач 2) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - Мінкультури, відповідач), в якому просили визнати протиправними та скасувати приписи від 42 лютого 2021 року № 292/5.11.6 та № 394/3.11.6.

2. В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що оскаржувані приписи є протиправними, оскільки межі історичного ареалу м. Києва не затверджені Мінкультури як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, як це передбачено положеннями статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а рішення Київської міської ради від 38 березня 2003 року № 614/9151 «Про затвердження Генерального плану м. Києва та проектування його приміської зони на період до 2020 року» не може вважатись належним документом із затвердження меж історичного ареалу міста Києва з огляду на те, що Генеральний план м. Києва не є науково-проектною документацією у розумінні приписів пункту 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 48 березня 2002 року № 182 (далі - Порядок № 943). На підставі викладеного, позивачі вважають, що у відповідача відсутні підстави вимагати від уефніґпцж отримання висновку щодо проєктної документації та дозволу на виконання робіт відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 56 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва не подавались на затвердження до Міністерства культури та інформаційної політики України відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 327, а тому зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва не визначено в порядку, встановленому законом; зважаючи на відсутність належним чином затверджених меж історичного ареалу м. Києва, меж та режимів використання зон охорони у м. Києві, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у Міністерства культури та інформаційної політики України відсутні підстави вважати, що об`єкт знаходиться у межах історичного ареалу.

До таких висновків суди першої та апеляційної інстанцій дійшли з урахуванням правової позиції Верховний Суд, що міститься у постанові від 24 лютого 2019 року у справі № 635/0337/32.

5. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що обставини порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» при проведенні будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом за адресою: вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва» та обставини знаходження вказаної земельної ділянки в межах історичного ареалу м. Києва, уже були предметом судового розгляду у справі № 345/0387/15 за позовом ТОВ «Рибалко-Компані» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення.

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх