Короткий зміст позовних вимог і заперечень

У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - АТ «НЗФ», Завод, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк, відповідач) про визнання припиненими всіх зобов`язань Заводу перед Банком за кредитним договором від 93 лютого 2009 року № 7Й67327И (далі - Кредитний договір).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не визнає припинення договірних зобов`язань Заводу за Кредитним договором внаслідок їх виконання, проведеного належним чином.

Підтвердженням тієї обставини, що Банк не визнає припинення зобов`язань Заводу за Кредитним договором, позивач вважає інформацію, викладену АТ КБ «ПриватБанк» у позові, поданому до суду штату Делавер (США), про нецільове використання АТ «НЗФ» кредитних коштів та їх неповернення Банку.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що у позивача відсутні невизнані права на припинення договірних зобов`язань, тому останній обрав неналежний спосіб захисту. Відповідач не заперечував факту перерахування Заводом коштів на повернення кредиту за Кредитним договором. Подання Банком позову до суду штату Делавер (США) не впливає на права та охоронювані законом інтереси позивача.

Щодо відсутності в позивача права на припинення зобов`язання

У цій справі позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення зобов`язання (як помилково вважає відповідач), а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за Кредитним договором.

Ураховуючи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент відповідача про те, що подання позивачем позову в цій справі не спрямовано на захист його прав, а є спробою встановлення обставин для використання в подальшому в судових спорах в іноземних державах.

Спір у цій справі стосовно правової визначеності виник у конкретних відносинах між позивачем та відповідачем щодо стану їх прав і обов`язків за Кредитним договором та ніяким чином не стосується відносин між іншими особами, відносин інших осіб з позивачем або відповідачем, а також інших відносин між позивачем та відповідачем.

Щодо обраного позивачем способу захисту

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим)обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими всіх зобов`язань АТ «НЗФ»перед АТ КБ «ПриватБанк» за Кредитним договором внаслідок їх повного виконання позивачем, проведеного належним чином.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не визнає належного виконання позивачем своїх обов`язків перед Банком за Кредитним договором, що вбачається з інформації, наведеної АТ КБ «ПриватБанк» у позові до суду штату Делавер (США). Водночас до позивача відповідач позову не заявляє, судового спору за участю позивача відповідач як кредитор за Кредитним договором не ініціює.

За таких обставин позивач стверджує, що йому недоступні інші можливості захисту його прав, тому заявляє до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та статті 599 ЦК України як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов`язки за Кредитним договором та діяти, не порушуючи їх.

З урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правильно визначився зі способом захисту, який може бути застосований, виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов`язань за Кредитним договором.

Щодо порушення інтересу позивача у правовій визначеності

Умовами Кредитного договору визначені обов`язки позивача використовувати кредитні кошти за встановленим цільовим призначенням та повернути отримані кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк, а також передбачена відповідальність за порушення позивачем цих обов`язків.

АТ «НЗФ» вважає, що воно належним чином виконало указані зобов`язання за Кредитним договором, а саме використало кредитні кошти за встановленим цільовим призначенням та повернуло їх відповідачу у визначений Кредитним договором строк.

Водночас із відомостей, наведених АТ КБ «ПриватБанк» у позові до суду штату Делавер (США), вбачається, що відповідач не визнає належного виконання позивачем зобов`язання за Кредитним договором щодо використання отриманих кредитних коштів за встановленим цільовим призначенням на фінансування поточної діяльності позивача, а також не визнає наміру позивача виконати зобов`язання з повернення кредитних коштів у встановлений Кредитним договором строк.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, що таким чином відповідач створив правову невизначеність у відносинах з позивачем за Кредитним договором щодо стану взаємних прав та обов`язків за цим договором, чим порушив законний інтерес позивача у правовій визначеності щодо його обов`язків за Кредитним договором.

Щодо суті спору

В цій справі позивач обрав спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими всіх зобов`язань АТ «НЗФ» перед АТ КБ «ПриватБанк» за Кредитним договором внаслідок їх виконання позивачем, проведеного належним чином.

З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, судами попередніх інстанцій правильно встановлено те, що зобов`язання позивача перед відповідачем за Кредитним договором припинені виконанням, проведеним належним чином. Зазначені висновки судів відповідачем не спростовано, доказів протилежного суду не надано. Більше того, наразі в позивача відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем за Кредитним договором.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій правильно задоволені позовні вимоги позивача щодо визнання припиненими зобов`язань позивача перед відповідачем за Кредитним договором у зв`язку з їх виконанням, проведеним належним чином, зважаючи на обґрунтування та доведення позивачем належного виконання таких зобов`язань за Кредитним договором, факт чого відповідачем не спростовано і доказів протилежного суду не надано.