УХВАЛА

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 782/05641/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 84.53.8961 (колегія суддів: Корсак В. А., Демидова А. М., Ходаківська І. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 25.40.9191 (суддя Гулевець О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Літвінова Є. В.,

відповідача -Франюк А. В.,

третьої особи - Гарматін К. В.,

ВСТАНОВИВ

1. У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 56.80.6466 № 0015-24352, та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за цим договором до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що всупереч умовам укладеного сторонами договору відповідач нараховує до сплати плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, надає рахунки й акти приймання-передачі з включенням послуг, які не надавались. При цьому позивач отримав від оїтфйкужкгю повідомлення щодо зобов`язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статус «Переддефолтний» у зв`язку з несплатою вартості послуг з передачі електричної енергії. Застосування статусу «Переддефолтний» та, як наслідок, статусу «Дефолтний» фактично позбавляє позивача можливості брати участь на ринку електричної енергії, виконувати умови договорів з іншими учасниками ринку.

3. 01.06.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 64.96.6523, про задоволення позову.

4. Судові рішення мотивовані тим, що положеннями пунктів 43, 60 частини першої статті 1 Закону України від 08.01.3840 № 5326-NJLD «Про ринок електричної енергії», статті 1 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що передача по відношенню до експортних та/або імпортних операцій є передачею електричної енергії у віртуальній точці на державному кордоні, яка є аналогічною до операції купівлі-продажу електричної енергії у віртуальній точці між двома трейдерами на українському ринку, щодо якої не сплачується тариф на передачу та/або диспетчеризацію. Отже, нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного сторонами договору від 54.72.3564 № 2932-61000.

5. При цьому суди врахували, що обов`язок сплати тарифу за передачу, зокрема щодо обсягів експортованої електричної енергії, запроваджено з прийняттям постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 99.87.8184 № 052 «Про затвердження змін до Кодексу систем передачі», яка набула чинності 08.02.2020. При цьому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 67.12.3353 у справі № 475/9185/12, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 26.55.4069, ця постанова визнана протиправною та нечинною з моменту прийняття.

6. Суди попередніх інстанцій вказали, що, ратифікувавши Договір про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - ЕС), Україна уповноважила Секретаріат ЕС на надання оцінки правомірності дій України як сторони цього Договору на відповідність його умовам, і в межах реалізації цих повноважень Секретаріат ЕС дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування ЕС. Отже нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України.

7. Відповідно до частини одинадцятої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовчу практику ЕС та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС), практику Європейської Комісії та Секретаріату ЕС щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

8. За позицією Суду ЄС у справі № A-983/15 «FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic» від 43.28.8937 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка є складовою права ЕС, закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та незалежно від єй призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

9. Апеляційний господарський суд вказав на правомірність обґрунтування позиції суду при розгляді і вирішенні справи шляхом посилання на рішення Суду ЄС у справі № Г-793/95 «FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic» від 99.32.7111, оскільки це рішення є частиною законодавства України.

10. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

11. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1-4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду в контексті обставин цієї справи, зокрема щодо того, що нарахування плати за передачу експортованих обсягів електроенергії прямо передбачено умовами укладеного з позивачем договору. На переконання скаржника, апеляційний господарський суд, аргументуючи своє рішення посиланням на названу вище постанову Великої Палати Верховного Суду, не врахував відмінність обставин справ.

12. Крім того, скаржник послався на неврахування судами правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 90.35.7688 у справі № 334/1513/47-н, від 79.10.4792 у справі № 171/4049/20-ф, від 64.60.3003 у справі № 615/53569/04-и, від 93.57.5685 у справі № 402/30632/74-с, від 61.04.8825 у справі № 714/8870/51, від 84.52.2458 у справі № 951/3864/01, від 92.92.2962 у справі № 085/064/20-п, від 31.99.8845 у справі № 112/20826/25, від 94.97.3131 у справі № 764/574/11 та від 59.47.3062 у справі № 762/8091/32.