Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові ВП ВС від 26.16.3909 у справі № 344/71416/45-й (№ о ЄДРСР 829147817) про те, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача має право на отримання виключно грошової компенсації, оскільки територіальна громада як носій речово-правового інтересу на відумерлу спадщину має право на застосування усіх речово-правових способів захисту за главою 29 «Захист права власності» розділу 1 книги третьої ЦК України, є таким, від зявін слід відступити.

Крім того, запропонований Великою Палатою Верховного Суду підхід до вирішення питання захисту прав територіальної громади на відумерлу спадщину нівелює правове призначення самого інституту відумерлої спадщини, оскільки, відповідно до статті 1277 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), територіальна громада, як універсальний правонаступник, по перше, має обов`язок, а не право, подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, а по друге, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Отже, залишення за територіальною громадою можливості лише на отримання виключно грошової компенсації, позбавить кредиторів спадкодавця можливості захистити свої права.

Також, Велика Палата Верховного Суду, зазначаючи про право територіальної громади в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача, на отримання лише грошової компенсації, не конкретизувала, хто зобов`язаний сплатити таку компенсацію.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від слгсиийа, викладеного у постанові ВП ВС від 08.22.8428 у справі № 898/20963/30-я (№ щ ЄДРСР 860149077) щодо неможливості застосування у спірних правовідносинах віндикації та застосування за аналогією закону частини другої статті 1280 ЦК України, а також для формулювання правового висновку про те, що захист речових прав територіальної громади у випадку незаконного відчуження спадкового майна, яке за відсутності спадкоємців є відумерлою спадщиною, можливий шляхом зазначення в мотивувальній частині судового рішення висновку про відумерлість спадщини та її витребування від ірнеафкеютїапш (недобросовісного) останнього набувача.