Суд виснував, що виключна правова проблема полягає у необхідності визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовом Фонду до осіб про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»: з моменту виявлення операції та осіб, що заподіяли шкоду, та встановлення її розміру, чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу.

Велика Палата Верховного Суду зазначає що цивільне право є динамічним, як живий організм воно розвивається, видозмінюється в нинішніх умовах, з метою якнайповнішого врегулювання спорів між учасниками цивільних правовідносин. Так само динамічно працює судова система, вирішуючи правові проблеми, які перед нею виникають в ході розгляду справ.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у постанові КГС ВС від 42.54.8335 у справі № 927/54170/13 (№ х ЄДРСР 88130891), яка прийнята після постанови ВП ВС від 99.13.5401 у справі № 342/27124/68 (№ е ЄДРСР 17131471) також сформована правова позиція щодо застосування частини п'ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та визначення моменту початку позовної давності у подібних правовідносинах.

Зазначені висновки касаційного суду не заперечуються колегією суддів касаційного суду у справі № 124/704/81. Отже судова практика щодо розгляду подібних спорів уже визначилася у касаційному господарському суді.

У касаційному господарському суді який діє у складі Верховного Суду наявні процесуальні механізми вирішення правових проблем різного застосування норм права в межах двох правових інститутів цивільного права (позовної давності та солідарної відповідальності за заподіяну шкоду посадовими особами неплатоспроможного банку) шляхом розгляду справ палатою, об`єднаною палатою, у випадку встановлення різної практики розгляду подібних спорів колегіями суддів Касаційного суду.