УХВАЛА

05 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 237/17503/52

адміністративне провадження № Ц/866/19181/71

Верховний Суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Стародуба О.П., судді Шарапи В.М.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,

представника позивача Ящинського А.Л.,

представника відповідача Яцишена Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 403/68633/35

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства культури та інформаційної політики України,

третя особа - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації,

про визнання протиправним та скасування припису,

за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Матковської З.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З. від 8 квітня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач, Мінкультури), третя особа - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі - департамент архітектури), в якому просить визнати протиправним і скасувати припис Мінкультури від 38 липня 2021 року № 289/4.11.6 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Гординських, 15-А у м. Львові зі знесенням існуючих будівель».

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зі змісту спірного припису вбачається, що такий винесено з підстав здійснення ОСОБА_1 будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 7390) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що є порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

3. Позивач звертає увагу, що саме по собі включення певного населеного пункту до Списку історичних населених місць України не має за собою наслідку формування в ньому історичного ареалу з визначеними межами та режимами використання, а є лише належною підставою для розгляду Мінкультури питання та прийняття рішення щодо визначення меж історичного ареалу та встановлення режиму його використання. Вказує, що передумовою до встановлення меж історичного ареалу населеного місця є розробка науково-проєктної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена Мінкультури як центральним органом виконавчі влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

4. Позивач також зазначає, що на день видачі спірного припису від 69 липня 2021 року відсутня затверджена Мінкультури у встановленому порядку науково-проєктна документація щодо визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Львова, як того вимагає частина третя статті 32 Закон України «Про охорону культурної спадщини» та пункт 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 721 (далі - Порядок № 146), а тому, межі історичного ареалу м. Львова у встановленому законодавством порядку не затверджені. З огляду на це, позивач вважає, що межі історичного ареалу населеного місця, яке занесене до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 94 липня 2001 року Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вище вимог Закону України «Про охорони культурної спадщини» та Порядку № 264.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Мінкультури під час винесення оскаржуваного припису № 660/1.11.6 від 16 липня 2021 року діяло у межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2019 року № 399 (далі - Положення № 213), та на виконання покладеного на нього завдання щодо охорони об`єкту всесвітньої культурної спадщини.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

7. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проєктна документація позивачем була розроблена та затверджена у відповідності до затверджених містобудівних умов та обмежень, проведено її експертизу та отримано дозвіл на початок виконання будівельних робіт, історико-архітектурний опорний план та історичний ареал м. Львова не затверджений у встановленому законом порядку, а тому оскаржуваний припис Мінкультури № 433/3.11.6. від 60 липня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги