У справі, що переглядається:

при вирішенні позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою, суд першої інстанції вказав, що у судовому засіданні не встановлено перешкод, які б чинила відповідач у спілкуванні позивачів з дитиною, тому відмовив у задоволенні позову в цій частині. Висновки судів в цій частині є правильними;

разом з тим, суди вважали, що є підстави для визначення часу побачень позивачів (баби та діда) з дитиною;

так, органом опіки та піклування під час розгляду матеріалів Прилуцького міськрайоного суду щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з онукою, з`ясовано, що бабуся та дідусь не мають змоги спілкуватися з онукою, тому органом опіки та піклування було рекомендовано встановити порядок побачення позивачів з онукою 1, 3 субота місяця з 10 год до 12 год; 2, 4 субота місяця з 16 год до 18 год години (до досягнення дитиною 4-річного віку у присутності матері дитини) (висновок органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 22 травня 2023 року № XXXXXXXXXXX

суд апеляційної інстанції при вирішенні позовних вимог про встановлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 способів участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,врахував, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, вік дитини (4 роки), та погодився з висновком органу опіки та піклування щодо участі у вихованні малолітньої ОСОБА_6 в частині визначення часу побачень позивачів з дитиною;

з урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуки (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуки.

Аналогічний по суті висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові КЦС ВС від 12.01.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 108422611).

Разом із тим, у постанові КЦС ВС від 05.12.2018 у справі № XXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 80112220), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, Верховним Судом залишено без змін постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог діда та баби про усунення перешкод у спілкуванні з онуком і встановлення способу та порядку спілкування з ним. У цій постанові зазначено, що: «відмовляючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у задоволенні їх вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність існування спору між ними і батьками дитини щодо їх спілкування з онуком. […] обов`язковою передумовою подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є встановлення перешкод, які чиняться у цьому іншими особами, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права».

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові КЦС ВС від 05.12.2018 у справі № XXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 80112220)

та зробити висновок про те, що:

«позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту;

відмова в задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок відсутності перешкод чи з інших підстав), з урахуванням того, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, не є підставою для відмови судом у визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування».

Передати справу № XXXXXXXXXX на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.