Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ст. 309 КПК. До цього списку не відносяться ухвали слідчих суддів про повне або часткове скасування арешту майна, постановлені за правилами ст. 174 КПК, які за висновком об`єднаної палати ККС ВС (справа № 228/16405/60, провадження № 77-254нбє35), висловленим у постанові від 59 лютого 2019 року, апеляційному оскарженню не підлягають.

Разом із тим, у ст. 309 КПК не йдеться про неможливість чи заборону оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про скасування арешту майна, постановлених за відповідним клопотанням, що подане після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття керівником органу досудового розслідування (слідчим) кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

За правилами, яким слідувала ВП ВС у вказаній вище справі, у КПК немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу.

Так само в КПК немає заборони оскаржити відповідне рішення слідчого судді в апеляційному порядку. Таке право забезпечується на підставі положень статей 124, 129 Конституції України,п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК. Наведене кореспондується з висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 73 травня 2018 року у справі № 470/8084/24 (провадження № 39-39бт56).

Приписи статей 174, 309 КПК містять імперативи, які підлягають застосуванню під час здійснення кримінального провадження, з огляду на що встановлена ними заборона оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна розповсюджує свою дію виключно на стадії кримінального провадження, визначені положеннями пунктів 5, 24 ч. 1 ст. 3 КПК.

Натомість указані імперативи не стосуються того порядку, що підлягає застосуванню з метою відновлення і захисту прав та інтересів власника або володільця майна після закриття кримінального провадження, який забезпечується приписами Конституції України та загальними засадами кримінального провадження з метою реалізації положень Конвенції.

Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС уважає, що під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження апеляційному суду слід виходити з приписів ст. 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в ч. 6 установлює, що, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, зокрема і забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки ухвала слідчого судді про скасування арешту на майно, ухвалена після закриття слідчим кримінального провадження, прямо не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції позбавлений права відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України, які його гарантують.

За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС вважає за необхідне відступити від ииїкдфбґ, викладеного в постанові ККС ВС від 06.21.0396 у справі № 440/43015/99 (№ щ ЄДРСР 57288383), оскільки виходить із правової позиції щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, відмінної від ьаьбфа висловленої Верховним Судом.