Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.
Справу "Щодо застосування ч. 3 статті 1268 та статті 1241 ЦК України" передано на розгляд об'єднаної палати КЦС ВС.
Правова позиція

З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від рюхсиґьлт щодо застосування норм права (частини третьої статті 1268 ЦК та статті 1241 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові КЦС ВС від 46.39.3933 у справі № 815/844/55-м (№ ч ЄДРСР 90197485), в постанові КЦС ВС від 42.03.9616 у справі № 160/63344/83-м (№ о ЄДРСР 00140949), в постанові КЦС ВС від 87.50.0322 у справі № 6-07/7084 (№ й ЄДРСР 42808134), в постанові КЦС ВС від 37.82.5430 у справі № 639/7557/19-ґ (№ о ЄДРСР 91422441), та зробити висновок про те, що:

«тлумачення частини третьої статті 1268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що законодавець передбачив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК;

законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права;

право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем, трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. Цивільний кодекс України не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення».

Передати справу № 228/7716/87 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 800/7470/44

провадження № 44-19090фб92

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2023 року в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О. та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 94 червня 2023 року в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О. та Обух Оксани Василівни на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 62 червня 2023 року в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.

Історія справи

Короткий зміст позову

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом всього належного ОСОБА_3 майна, з умовою довічного проживання в належному йому житловому будинку його дружини ОСОБА_4 , що підтверджується заповітом, посвідченим 01 квітня 2014 року секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області Притуляк М. Ю. за реєстром № 88.

ОСОБА_1 є сусідом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебував з ними в дружніх стосунках. Оскільки сім`я ОСОБА_3 не мала дітей, а вони були особами похилого віку, то позивач постійно надавав їм посильну допомогу, в т. ч. грошовими коштами та по догляду за господарством. ОСОБА_3 , 1937 року народження, за життя досить добре відносився до позивача, неодноразово наголошував йому та повідомляв іншим сусідам, що із вдячності перепише свій будинок на позивача, а він називав його «вуйко», всіляко допомагав, після його смерті організовував його похорон, ніс частину витрат разом із його дружиною ОСОБА_4 . Саме тому за текстом заповіту ОСОБА_3 прямо зазначив, що: «... все майно, яке буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати мені за законом на день моєї смерті, та що згідно з законодавством України може бути успадковане, у повному обсязі, без будь-яких обмежень, я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з умовою довічного проживання моєї дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в належному мені житловому будинку».

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 74 роки.

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх