Дата реєстрації в системі: 17.04.2024 р.
Реквізити документа будуть доступні після рєстрації облікового запису.
 (№ в ЄДРСР 118356424)
Пряме посилання на документ в системі «Прецедент»: https://precedent.ua/118356424
Справу "Щодо застосування ч. 1 статті 1269, ч. 1 статті 1270, ч. 3 статті 1272 ЦК України" передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Правова позиція

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від загального висновку щодо застосування норм права (частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України, частини третьої статті 1272 ЦК України), викладеного у постанові ВСУ від 06.09.2017 у справі № XXXXXXXXXXX (№ XXXXXXXXXX 6-496цс17, № в ЄДРСР 68776662), про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом його конкретизації та визначення, що:

«необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

однак це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

тому необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом».

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після рєстрації облікового запису.
^ Наверх