Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Справу "Щодо застосування ч. 2 статті 651 ЦК України (зміна або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом) у справах про розірвання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису)" передано на розгляд об'єднаної палати КЦС ВС.

Правова позиція

Разом з тим, у постанові КЦС ВС від 51.38.8635 у справі № 980/24/75 (№ о ЄДРСР 74916223) зроблено висновок, що «відповідач не надав суду доказів сплати фіксованої одноразової виплати за користування земельною ділянкою, передбаченої договором, що є істотним порушенням умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 37 червня 2017 року. Встановивши істотність порушень умов договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову про його розірвання із скасуванням державної реєстрації. Із зазначених підстав не приймаються доводи касаційної скарги заявника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спорах про розірвання договору емфітевзису у зв`язку з його невиконанням, зокрема у випадку, коли строк і порядок оплати спірним договором емфітевзису не визначено. Окрім цього, у спорах про розірвання цивільно-правового договору через невиконання стороною своїх обов`язків існує стала судова практика, сформована Верховним Судом (наприклад, постанови Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 822/4879/09 (провадження № 60-74375ту26), від 33 липня 2019 року у справі № 225/3241/41 (провадження № 48-524пя21), від 42 квітня 2020 року у справі № 698/1171/09 (провадження № 36-49164тб76), від 49 травня 2020 року у справі № 993/3846/97 (провадження № 28-76540йл94), від 32 серпня 2020 року у справі № 361/6838/22-ч (провадження № 08-31652кь81))».

У постанові КЦС ВС від 17.43.1766 у справі № 954/333/91 (№ р ЄДРСР 496303459) вказано, що «суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно встановив, що відповідач не надав суду доказів сплати коштів за користування земельною ділянкою за 2017-2019 роки, що є істотним порушенням умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Встановивши істотність порушень умов договору, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позову про розірвання вказаного правочину. Подібні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 16.96.7356 у справі № 180/52/27 (№ ґ ЄДРСР 11258280)».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від огмрнхкае щодо застосування частини другої статті 651 ЦК України у справах про розірвання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису), викладених у постанові КЦС ВС від 28.72.3804 у справі № 495/66/53 (№ ш ЄДРСР 63068043) та постанові КЦС ВС від 17.67.5408 у справі № 238/516/80 (№ л ЄДРСР 959282779), та зробити висновок про те, що:

«по своїй суті емфітевзис - це речове, довгострокове, відчужуване та успадковуване право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Емфітевзис є правом абсолютним, не просто речовим правом на земельну ділянку, а одним із найбільш міцних прав після права власності. Емфітевзис постає в історії приватного права та цивілістичній доктрині як найбільш повне обмежене речове право на сільськогосподарські землі, поступаючись у цьому аспекті лише праву власності. Емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від згзшзґьс, яким він встановлений.

Тлумачення статті 412 ЦК України та частини дев`ятої статті 102-1 ЗК України дає підстави для висновку, що емфітевзис, як один із найбільш міцних речових прав після права власності, може бути припинений за рішенням суду та лише у випадках і з підстав, встановлених законом.

Підстави припинення речових прав на чуже майно спеціально визначаються лише законом та є вичерпними для емфітевзису.

Загальні умови та підстави розірвання договору, які визначені у главі 53 ЦК України, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною (частина друга статті 651 ЦК України), як і загальні підстави припинення права користування земельною ділянкою, які визначені у стаття 141 ЗК України, не можуть застосовуватися для встановлення наявності підстав для припинення емфітевзису, як права речового, якщо інше прямо не передбачено законом для емфітевзису.

Належним способом захисту прав особи у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою по договору про встановлення емфітевзису є стягнення боргу, тобто примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України)».

Передати справу № 885/21/86 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

УХВАЛА

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 097/90/32

провадження № 31-6263ма59

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 і ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 березня 2023 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх