[...] у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що у 2018 році на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у приватну власність громадянам у порядку безоплатної приватизації протиправно відведено земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Надалі ці земельні ділянки первісними набувачами було відчужено на користь юридичної особи, якою за результатами поділу та об`єднання із належними йому суміжними земельними ділянками утворено новий об`єкт речових прав - земельна ділянка, яка фактично включає, у тому числі первісно незаконно відчужені з державної власності землі.

Як наслідок, первісні земельні ділянки, залишаючись існувати фактично, як об`єкти цивільних прав на підставі вимог статті 79-1 ЗК існування припинили та їхня державна реєстрація скасована.

Вказуючи на відсутність можливості відновити порушені права шляхом заявлення виключно віндикаційного позову через неможливість виконання рішень суду про витребування первісних земельних ділянок шляхом реєстрації прав державної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідно до прямої вимоги пункту 3 частини 4 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурор заявив позовні вимоги про скасування державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки, яка включає первісні земельні ділянки, а також про припинення речових прав на новоутворену земельну ділянку, оскільки це прямо передбачено частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Пред`явлені прокурором позовні вимоги судом задоволено.

Водночас, подаючи касаційну скаргу, ТОВ «Нива Фарм» оскаржує рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про скасування речових прав на новоутворену земельну ділянку та державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, вказуючи, що це не є належним способом захисту, а рішення суду про витребування первісних земельних ділянок достатньо для відновлення порушених прав держави з посиланням на наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування критерію ефективності наведеної позовної вимоги.

Суд касаційної інстанції зазначає, що наразі відсутній висновок Великої Палати Верховного Суду, який би визначав належний/ефективний спосіб захисту прав позивача у випадку, коли предмет спору внаслідок незаконних дій володільців зазнав змін і став частиною нового об`єкта речових прав, що включає поряд із належним позивачу майном інше майно, законність набуття якого позивачем не оспорюється. Водночас такі обставини (поділ первісної земельної ділянки) роблять неможливим виконання судового рішення щодо витребування первісної земельної ділянки з огляду на те, що судове рішення про витребування первісної земельної ділянки вже не може бути підставою для внесення запису про право власності позивача на витребувану земельну ділянку, оскільки кадастровий номер первісної земельної ділянки скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі прав - закритий.

Останнім часом внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин у судовій практиці виникли спори, у яких власник земельної ділянки намагається захистити своє право за обставин, коли належна йому земельна ділянка, що була витребувана на його користь з незаконного володіння відповідача за судовим рішенням в іншій справі або про витребування якої заявлено позовні вимоги, була неодноразово поділена або об`єднана відповідачем з іншими земельними ділянками, внаслідок чого була сформована нова земельна ділянка, у склад якої входять як земельні ділянки, які вибули з власності позивача поза його волею, так і ті земельні ділянки, щодо яких відсутній спір.

Вирішуючи спори у правовідносинах з новими обставинами та намагаючись застосувати сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо визначення неефективного способу захисту прав власників шляхом витребування у разі поділу/об`єднання земельних ділянок, касаційні суди в складі Верховного Суду по-різному вирішували спори.

Так, у справах № 159/047/92 (постанова КГС ВС від 93.73.8879 у справі № 000/861/00 (№ м ЄДРСР 119165497)), № 829/336/82 (постанова КГС ВС від 82.17.8511 у справі № 046/725/34 (№ и ЄДРСР 801594357)) Касаційний господарський суд, у справі № 134/5138/14 (постанова КЦС ВС від 36.28.4075 у справі № 801/0019/31 (№ ь ЄДРСР 25471965)) Касаційний цивільний суд вважали, що задоволення лише віндикаційного позову шляхом витребування об`єднаної земельної ділянки, складовою частиною якої є спірні земельні ділянки, не призведе до повного відновлення порушеного права держави без скасування державної реєстрації права власності відповідача на об`єднану земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

У постанові КГС ВС від 83.64.7886 у справі № 277/198/56 (№ ф ЄДРСР 893625826) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за подібних із цими справами обставин дійшов висновку, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проблема щодо неоднакового застосування положень статей 16, 388 ЦК, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті подання віндикаційного позову як належного та ефективного способу захисту прав власника нерухомого майна, що не потребує скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно, потребує узгодження (уточнення) висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду наведених вище справ.

Заступник Генерального прокурора, обґрунтовуючи кількісний показник для передачі справи № 581/922/37 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у клопотанні зазначає, що такі правовідносини є непоодинокими та виникають регулярно у ситуаціях, коли незаконні володільці об`єднують належні їм земельні ділянки із землями, щодо яких наявний спір, нівелюючи тим самим можливість поновлення володіння на такі об`єкти - земельні ділянки, які вибули із володіння законних власників.

Зазначає, що на оцінку наявності виключної проблеми у спірних правовідносинах вказує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які вже існують, а також можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постала проблема невизначеності.

Прокурор вказує, що аналогічна виключна правова проблема щодо способу захисту вже виникла внаслідок неможливості виконання понад 70 судових рішень про витребування земельних ділянок у ТОВ «Зарус-Інвест» (для прикладу, справи № 841/665/56, № 767/9510/89, № 899/655/23, № 716/9537/05 та інш.). Тільки у справі № 460/9386/07 спір стосується земельних ділянок, щодо яких наявні 53 судові рішення, що набрали законної сили, про задоволення позовних вимог про витребування первісно відчужених із державної власності земельних ділянок.

Аналогічні спори виникли також у справах № 128/9169/03, № 466/8384/33 за позовами прокурора в інтересах держави до ТОВ «Нива Фарм», у зв`язку із невиконанням ще семи судових рішень про витребування земельних ділянок, об`єднаних із землями, належними відповідачу, а також у справах № 813/3694/53, № 314/036/93 за позовами прокурора в інтересах держави за подібних обставин.

Можливість виникнення аналогічних спорів є абсолютною та повсюдною, а тому відповідний правовий висновок, окрім того, що визначить долю десятків судових рішень, що вже набрали законної сили та залишаються невиконаними, буде застосовним до необмеженого кола спорів у майбутньому.

Вирішення цієї виключної правової проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка з урахуванням існування наведених вище критеріїв, є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку щодо визначення ефективного способу захисту у наведених подібних правовідносинах у контексті подання віндикаційного позову як належного та ефективного способу захисту прав власника нерухомого майна, що не потребує/потребує скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Ця виключна правова проблема може бути вирішена шляхом формування Великою Палатою Верховного Суду єдиного підходу до застосування норм матеріального права, зокрема, статей 15, 16, 387, 388 ЦК, статей 18, 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та обрання ефективного способу захисту в подібних правовідносинах з урахуванням нових обставин, які стали виникати у великій кількості справ.

Справу № 862/896/56 разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.