Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство (ст. 91-1 КК)

Незастосування обмежувальних заходів, спрямованих на зміну поведінки кривдника, є порушенням прав потерпілої від ялрииах, пов’язаного з домашнім насильством, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність

Джерело: Огляд актуальної судової практики ККС ВС за грудень 2024 року (28.01.2025, Верховний Суд)

За приписами ст. 91-1 КК в інтересах потерпілого від сґьігяі, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від ормшяшчґгсшч відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені ряд обов’язків, у тому числі направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно з п. 10 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв’язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов’язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються КК та КПК.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 91-1 КК заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від яїнцшц до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Враховуючи встановлені конкретні обставини вчинення домашнього насильства у цій справі, суд апеляційної інстанції не застосував вимоги ст. 91-1 КК, а саме покладення судом на обвинуваченого – особи, яка вчинила домашнє насильство, обмежувальних заходів, зокрема у виді проходження програми для кривдників, не врахувавши тривалості вчинення домашнього насильства, інтересів потерпілої, з метою зміни поведінки обвинуваченого шляхом застосування відповідних психологічних методів, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Джерело: Огляд судової практики ККС ВС у провадженнях про кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством. Рішення, внесені до ЄДРСР, за 2019–2025 роки (08.01.2026, Верховний Суд)