Інші джерела правової позиції

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у справі, в якій він є учасником, повинен належно дослідити питання про наявність підстав для відводу або самовідводу – ОП КЦС ВС

Розгляд апеляційним судом справи, у якій він є третьою особою, а підстави позову стосуються дій цього суду як органу державної судової влади, без належного з'ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи й підвищенню рівня довіри суспільства до суду.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.

Рішенням окружного адміністративного суду визнано протиправною бездіяльність апеляційного суду загальної юрисдикції, який не розглянув інформаційний запит позивачки, й зобов'язано надати їй повну та всебічну запитувану інформацію. Однак апеляційний суд не надав відповіді на її запит навіть на день набрання рішенням суду законної сили, тобто після трьох місяців із дня звернення з таким запитом.

У зв'язку з цим позивачка звернулася до міського суду з позовом до Держави Україна в особі ДКСУ, третя особа – вказаний апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції, після задоволення відводів та самовідводів суддів різних районних судів, відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд залишив указане рішення без змін, відмовивши позивачці в задоволенні заяви про відвід. Тобто апеляційний суд, незважаючи на те, що він є учасником справи, здійснив перегляд рішення суду першої інстанції та ухвалив відповідне рішення по суті спору.

ОП КЦС ВС скасувала постанову апеляційного суду, направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виснувавши, що апеляційний суд передчасно переглянув рішення суду першої інстанції у справі, де цей апеляційний суд є учасником справи, а саме третьою особою, і не надав належної оцінки доводам позивачки про наявність конфлікту інтересів у суддів апеляційного суду, які, з урахуванням обставин справи та її суб'єктного складу, не розглянули можливість заявити самовідвід.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені в рішеннях ЄСПЛ, зокрема в рішенні від 17 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Розгляд апеляційним судом справи, у якій він є третьою особою, а підстави позову стосуються дій суду як органу державної судової влади, без належного з'ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи й підвищенню рівня довіри суспільства до суду.

Підставою для скасування судового рішення є прийняття його судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) або з порушенням порядку визначення складу суду.

Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності й неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

Джерело: сайт Верховного Суду

Розгляд судом справи, у якій він є третьою особою, а підставами позову є дії цього суду як органу державної судової влади, без належного з’ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи.

Джерело: Огляд актуальної судової практики КЦС ВС за грудень 2024 року (04.02.2025, Верховний Суд)