Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Справу "Щодо застосування ч. 10 статті 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та оцінки зміни власника житлового фонду або зміни категорії житла (будинку, гуртожитку) як підстав для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла" передано на розгляд об'єднаної палати КЦС ВС.

Правова позиція

[...] у постанові КЦС ВС від 01.69.7972 у справі № 887/61488/31 (№ і ЄДРСР 971862315) в аналогічній справі за позовом наймача квартири АДРЕСА_4 за цією ж адресою вказано, що «суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від унжю залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні докази того, що об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4, має статус «гуртожиток», а органом місцевого самоврядування дозволено приватизацію його жилих та нежилих приміщень, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1. Верховний Суд зазначає, що оскільки реєстрація прав власності на вказану будівлю, як на гуртожиток, не проводилась, а тому дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на нього не поширюється. Вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що органом місцевого самоврядування має бути прийнято відповідне рішення про реєстрацію квартири, яку просить приватизувати ОСОБА_1, в якості житлового приміщення у гуртожитку в установленому законом порядку, про її передачу Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації, а лише потім у відповідача виникне право на розпорядження таким житлом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Ураховуючи наведене, безпідставними є доводи у касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового фонду».

[...] колегія суддів вважає за необхідне відступити від цжхаьцщеи щодо застосування відповідних положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», викладених в постанові КЦС ВС від 43.31.9467 у справі № 860/58672/31 (№ и ЄДРСР 208345520), та зробити висновок про те, що:

«відповідно до частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, до яких відноситься: 1) відсутність у особи права на приватизацію; 2) заборона приватизувати конкретне приміщення.

Отже, не є підставами для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, зокрема, зміна власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку). У зв`язку з такими змінами законодавство не вимагає від сєкіушї отримання іншого ордера як підстави для вселення в житлове приміщення, оскільки наймач уже вселився у житлове приміщення на законній підставі. Якщо органи приватизації зволікають із винесенням певних адміністративних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації. Тому особа (особи), що має право на приватизацію займаного нею житла, не має захищати свої права шляхом попереднього ініціювання судових проваджень щодо прийняття органами місцевої влади відповідних рішень, які належать до їх компетенції згідно із законом та від іил позивача не залежать».

Передати справу № 063/6086/16 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 524/3915/40

провадження № 37-12417жп47

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , подану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року у складі судді Кириленко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 80 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання відмови в приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що позивач є зареєстрованим та постійно проживає у кв. АДРЕСА_1 з 2007 року. До квартири був заселений на підставі ордера № 22/28/48-42 серії «АРМА».

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію жилого приміщення, ізольованої квартири АДРЕСА_1 .

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх