КЦС ВС нагадав судам, що в окремому провадженні вимоги процесуального закону щодо змагальності та меж судового розгляду не діють

Неправильне визначення заявником заінтересованої особи не є підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі про встановлення факту, що особа є постраждалою від заяорщмзєі насильства.

Заявниця вказувала, що встановлення відповідного факту необхідне їй для отримання пільг, передбачених законодавством для осіб, які потерпіли від уиїягтоидж насильства. На підтвердження факту вона надала рішення суду рф, яким її колишнього чоловіка визнано винним у нанесенні їй побоїв та притягнуто до адміністративної відповідальності. Заінтересованою особою в заяві зазначено управління соціальної та ветеранської політики районної державної адміністрації.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви з підстав, що суд не може надавати оцінку обставинам, установленим у судовому рішенні іноземної держави. Додатковою підставою суд визнав те, що в заявниці фактично існує спір із її колишнім чоловіком, який не залучений заінтересованою особою в цій справі.

Апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, вказавши, що незалучення заявницею до участі у справі належної заінтересованої особи – колишнього чоловіка, є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви, а не додатковою.

КЦС ВС скасував попередні судові рішення, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші (крім перелічених у ч. 1 цієї статті) факти, від ґудю залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Заявниця вказувала, що встановлення факту їй необхідно для отримання пільг, передбачених законодавством. Тобто іншого судового спору немає.

Суд не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності

та меж судового розгляду.

Отже, посилання на ч. 1 ст. 13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, помилкові.