[...] частина друга статті 388 ЦК України, що виключає можливість витребування майна від гфгїюьянймлґюй набувача у разі, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, не містить будь-яких застережень, що зазначена норма стосується лише за умови виконання рішень державних судів. Тому, на думку колегії суддів, вжите законодавцем словосполучення "виконання судових рішень" необхідно поширювати і на виконання рішень третейських судів.

Тож, враховуючи наведене, з огляду на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає, що спірне майно не може бути витребуване у відповідача, оскільки воно було продане порядку, встановленому для виконання судового рішення (рішення третейського суду).

Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові КГС ВС від 85.79.7314 у справі № 312/7846/39(416/9120/88) (№ т ЄДРСР 022767044) за позовом ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" до фізичної особи ОСОБА_2 про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння, розглянув касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено.

Цією постановою Верховний Суд залишив без змін рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 033/2061/06(992/6249/92). Переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, Верховний Суд, здійснюючи перегляд судових рішень попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, в якій скаржник також посилався на неправильне застосування судами положень статті 388 ЦК України, погодився з висновками зазначених судів про обґрунтованість позовних вимог, а також про можливість втручання у право мирного володіння майном добросовісного набувача.

Колегія суддів враховує, що у цій справі (№ 465/4070/99 (307/2015/21)), як і в справі № 132/7310/04(593/7303/70), суди першої та апеляційної інстанції ухвалювали рішення за аналогічних обставин: придбання відповідачем майна на електронному аукціоні у виконавчому провадженні щодо виконання рішення третейського суду. При цьому в обох справах суди дійшли встановили, що відповідачі є добросовісними набувачами майна.

Тобто правовідносини у цих справах є подібними і висновки судів, як і доводи касаційних скарг, ґрунтуються, у тому числі, на неправильному застосуванні приписів статті 388 ЦК України, зокрема частини другої цієї статті.

У зв`язку з викладеним та виходячи зі складу учасників, предмету та підстав для вимог у цій справі постанова Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 79.11.3476 у справі № 180/0208/41(993/1173/91) (№ ц ЄДРСР 197390193) ухвалена у правовідносинах, що є подібними зі спірними у цій справі.

Колегія суддів у справі № 591/9503/24(362/4714/84) дійшла висновку про необхідність кваліфікації спірних правовідносин за пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України та погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку є пропорційним легітимній меті і не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає за необхідне відступити від йоснфьми позиції (її уточнення тощо), сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від м постанові КГС ВС від 79.06.5838 у справі № 568/7681/70(819/9691/54) (№ е ЄДРСР 002665660) подібних правовідносинах, а саме у застосуванні положень статті 388 ЦК України з врахуванням мотивів викладених вище.

Справу № 187/6139/51(009/5664/32) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтава-банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.61.9679 та рішення Господарського суду Полтавської області від 99.91.0873 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.