Суд зобов’язаний самостійно перевірити факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема шляхом отримання інформації від Оншдщцрсе казначейської служби України. За наявності копії платіжного документа та ідентифікаційних даних платника обов’язок такої перевірки покладається на суд, а не на заявника. Висновок про невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху без вжиття зазначених заходів є передчасним

Джерело: Огляд актуальної судової практики КЦС ВС за січень 2026 року (03.03.2026, Верховний Суд)

У справі, яка переглядається, постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її заявнику, апеляційний суд виходив з того, що з доданої до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги копії платіжної інструкції неможливо встановити реквізити платіжного документу, а саме дату документу, номер справи, призначення платежу, рахунок отримувача, особу платника та сплачену суму судового збору через погану якість відсканованої заявником копії платіжної інструкції. При цьому апеляційний суд зазначив, що позбавлений можливості перевірити внесення вказаного судового збору у бюджет через АСЕД «Апеляція».

Однак з цим висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Обов`язок з перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, а неподання стороною оригіналу платіжного документа не може бути підставою для повернення апеляційної скарги як такої, що не відповідає встановленим вимогам.

У справі, яка переглядається, перш ніж постановляти оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був переконатися в тому, що сплачені заявником кошти не були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема шляхом підтвердження такого факту інформацією з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Однак в матеріалах справи відсутні відомості про те, що апеляційним судом вживалися відповідні заходи, зокрема шляхом направлення відповідних запитів до Державної казначейської служби України, з метою перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданою заявником копією платіжної інструкції. В такому запиті апеляційний суд мав можливість вказати всі необхідні реквізити, зокрема ті, що наведені в ухвалі Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху, а також - реквізити, які зазначені заявником в апеляційній скарзі: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків особи, яка подала апеляційну скаргу тощо.

Крім того, вважаючи, що з наданої заявником платіжної інструкції неможливо встановити жодного реквізиту, апеляційний суд не був позбавлений можливості вирішити питання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

З огляду на викладене, визнавши неподаною та повернувши апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Джерело: Зловживання процесуальними правами та надмірний формалізм: тонкощі судового тлумачення (13.04.2026, суддя КЦС ВС Сакара Н., Верховний Суд)