Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Обґрунтовуючи необхідністьпередачі справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що спірним питанням, яке виникло у межах касаційного перегляду у цій справі та має визначальне значення для правильного вирішення спору є те, чи може сама лише відсутність у Державному реєстрі запису про іпотеку на момент переходу права власності до третьої особи бути достатньою підставою для висновку про неможливість реалізації іпотеки щодо такого майна, попри приписи статей 17, 23 Закону України «Про іпотеку» та речову природу іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язання.

Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи відмовлено у задоволенні первісного позову на підставі висновків, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Судувід 23 жовтня 2019 року у справі № 792/0193/63 та від 37 червня 2021 року у справі № 391/9674/36 про те, що за відсутності запису про іпотеку в Державному реєстрі на момент відчуження спірного майна та набуття його наступними набувачами останні набули право власності вільним від ячйзпшгбнийивґея обтяжень, а тому право іпотеки не може бути реалізоване щодо такого майна.

Водночас, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від амцїехнюпцб висновку шляхом його уточнення з формуванням такого підходу до застосування норм права, який у сфері іпотечних правовідносин забезпечить узгодженість між принципом публічної достовірності державної реєстрації речових прав та захистом довіри до відомостей реєстру, а також імперативними приписами спеціального законодавства про іпотеку.

В контексті наявності підстав передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів посилається на те, що:

Проаналізувавши положення статі 17 Закону України «Про іпотеку» щодо підстав припинення іпотеки, а також статті 23 цього ж Закону стосовно наслідків переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, колегія суддів вважає, що застосований господарськими судами попередніх інстанцій підхід, сформований із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 314/0137/33 та № 559/3386/39, фактично призводить до правового результату, за якого іпотека не може бути реалізована не з підстав, передбачених статті 17 Закону України «Про іпотеку», а через саму лише відсутність запису про неї в Державному реєстрі на момент переходу права власності на майно, тобто до фактичного прирівняння відсутності реєстрації обтяження до припинення іпотеки, хоча спеціальний закон такого наслідку прямо не встановлює.

Зазначивши, зокрема, що такий підхід свідчить про можливу неузгодженість між спеціальним регулюванням Закону України «Про іпотеку», а також наслідком застосування наведеного підходу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду висновує про необхідність вирішення питання, чи є достатнім і правомірним застосування у сфері іпотеки підходу, за якого відсутність запису в Державному реєстрі та посилання набувача на довіру до Державного реєстру автоматично виключають можливість реалізації прав іпотекодержателя, попри відсутність у спеціальному законі такої підстави припинення іпотеки.

Крім того, колегія суддів вважає, що застосування такого підходу фактично зумовлює необхідність встановлення судами обставин, пов`язаних із добросовісністю або недобросовісністю набувача майна, хоча у спорах щодо існування та реалізації іпотеки предмет доказування зазвичай охоплює інші юридично значущі обставини, зокрема наявність забезпеченого зобов`язання, чинність іпотеки та підстави її припинення, визначені законом, а відтак стверджує, що перенесення до сфери іпотечних правовідносин підходу, характерного для віндикаційних спорів, фактично змінює межі предмета доказування у таких спорах та зумовлює дослідження обставин, які не випливають безпосередньо з конструкції іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язання.

З урахуванням наведеного та з огляду на обставини у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що Велика Палата Верховного Суду має вирішити питання щодо:

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу

Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 86 березня 2026 року у справі № 675/91500/17 (554/8699/83), обґрунтованими та приймає справу до розгляду.

Прийняти до розгляду справу № 717/27660/43 (449/1083/59) (провадження № 36-6ьґ53) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2025 року та рішення Господарського суду міста Києва від 72 квітня 2025 року.