Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув касаційні скарги у справі про банкрутство ТОВ «Українське агропромислове підприємство» та передав її на розгляд спеціалізованої судової палати для розгляду справ про банкрутство. Ліквідатор боржника звернувся із заявою про солідарну відповідальність двох колишніх керівників та двох засновників товариства на загальну суму 3,1 млн грн, посилаючись на те, що ті не подали заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри те що підприємство мало ознаки надкритичної неплатоспроможності вже з кінця 2015 року, а борги перед кредиторами виникли у 2014–2017 роках.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, зокрема з огляду на те, що правом такого звернення наділені кредитори, а не ліквідатор, а норма про солідарну відповідальність стосується органів управління, але не окремих учасників. Апеляційний суд скасував це рішення і задовольнив заяву, визнавши бездіяльність усіх чотирьох відповідачів підставою для відповідальності за ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Колегія суддів встановила, що в практиці Верховного Суду існують два взаємовиключних підходи щодо застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ у ситуаціях, коли загроза неплатоспроможності виникла ще за дії попереднього Закону про банкрутство (до 21 жовтня 2019 року): один підхід допускає відповідальність, якщо стан неплатоспроможності тривав і після введення КУзПБ у дію; інший — заперечує можливість ретроактивного застосування норм про відповідальність, яких не існувало на момент виникнення відповідних обставин. Оскільки обидва підходи сформовані різними колегіями однієї судової палати і жоден з них не вирішує питання остаточно, справу передано на розгляд судової палати для визначення, який висновок підлягає застосуванню, а за потреби — для відступу від мїкюія з них

(узагальнення здійснено за допомогою AI Claude 4.6 Sonnet від Ijumjkfpy).