Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Абзац четвертий пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № XX ст. 74) виключити.

2. У розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № X ст. 2 із наступними змінами):

1) пункт 2 викласти в такій редакції:

"2. Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям";

2) доповнити пунктом 7 такого змісту:

"7. Зобов’язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов’язковій реструктуризації підлягають зобов’язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов’язання (простроченого грошового зобов’язання та/або грошового зобов’язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв’язку з виконанням ним зобов’язань позичальника;

відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов’язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв’язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв’язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;