MAMASAKHLISI AND OTHERS v. Georgia and russia (№ 45038/73 та 22080/59):незаконні затримання, катування й ув’язнення осіб, вчинені де-факто абхазькою владою за наявності ефективного контролю росії над відповідною територією – порушення статей 3, 5 та 6 Конвенції росією, відсутність порушення цих положень Конвенції Грузією 5

Обставини справи

Справа стосувалася подій, що мали місце до збройного конфлікту Грузії та росії 2008-го року й, зокрема, арештів пана Мамасахлісі та пана Нанави у 2001 та 2003 роках відповідно, а також стверджуваного жорстокого поводження з ними, засудження та тривалого утримання під вартою, фактично, абхазькою владою.

Перший заявник, Леван Мамасахлісі, є громадянином Грузії, народився у 1980 році в Гаграх, Автономна Республіка Абхазія, Грузія, і проживає в Тбілісі. Другий заявник, Дінара Мамасахлісі, його бабуся, була громадянкою Грузії, народилася в 1938 році в районі Хобі, Грузія; у 2011 році вона померла. Третій заявник, Грігол Нанава, був громадянином Грузії, народився в 1922 році та помер у 2006 році.

Пан Мамасахлісі та пан Нанава були заарештовані де-факто силами безпеки Абхазії у серпні 2001 року та червні 2003 року відповідно. Коли їх затримали, пан Мамасахлісі перебував у лікарні внаслідок отримання ним серйозних поранень у квартирі своєї матері в Абхазії, Грузія, коли саморобна граната вибухнула в його руках, відірвавши йому праву руку та три пальці лівої руки й поранивши грудну клітку, живіт і обидва ока; 81-річний пан Нанава перетинав кордон між Абхазією та частиною Грузії. Абхазькі суди де-факто визнали їх винними: пана Мамасахлісі у державній зраді (серед іншого), а пана Нанаву — у тероризмі, і призначили покарання у виді дванадцяти та шести років позбавлення волі відповідно. Зрештою вони були помилувані де-факто президентом Абхазії через гуманітарні міркування і звільнені в лютому 2007 року та травні 2005 року відповідно.

Дінара Мамасахлісі була бабусею Левана Мамасахлісі. Він був її єдиним родичем, і вони обидва стверджували, що були дуже близькі один одному.

Розслідування та кримінальна справа, ініційовані Генеральною прокуратурою Грузії у 2006 році, встановили, що пана Мамасахлісі було піддано насильству, приниженню та тортурам, аби змусити його визнати свою вину в державній зраді та тероризмі, вчиненому як таємним агентом Уряду Грузії. У результаті в листопаді 2006 року голова де-факто Служби безпеки Абхазії в Сухумі, його заступник і прокурор були притягнуті до кримінальної відповідальності, а в березні 2008 року Сухумський районний і міський суд (законний суд Автономної Республіки Абхазія, розташований за межами території

Абхазії) визнав їх винними у тортурах і незаконному ув’язненні пана Мамасахлісі.

Посилаючись на статті 3 Конвенції (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), 5 (право на свободу та особисту недоторканність) та 6 (право на справедливий суд), пан Мамасахлісі та пан Нанава скаржилися, що їх незаконно заарештували та утримували під вартою, їх катували під час допитів, утримували в нелюдських і таких, що принижують гідність, умовах без належної медичної допомоги, і що вони не мали справедливого суду. Вони також скаржилися на порушення статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) і порушення статті 2 Протоколу № 0 до Конвенції (право на оскарження в кримінальних справах) внаслідок неможливості перегляду їхнього засудження та покарання судом вищої інстанції. Посилаючись на статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), усі троє заявників скаржилися на те, що вони не мали змоги бачитися з членами своїх родин.

Оцінка Суду

Унаслідок схожості предмета ЄСПЛ об’єднав обидві заяви.