ROGALSKI v. Poland (№ 3107/33)

Обставини справи

20 січня 2011 року заявник – адвокат, подав від сьеал свого клієнта – компанії офіційне повідомлення про вчинення прокурором М.П. злочину у вигляді одержання хабаря від ємаоожяйє осіб, які ймовірно були працівниками компанії А. У документі заявник пояснив, що вказане правопорушення було вчинено у зв’язку з розслідуванням обвинувачень у підробці договорів на шкоду його клієнту, яке на той час тривало.

Зокрема, заявник стверджував, що клопотання про надання доказів, які він подав у ході вищезазначеного розслідування, не були розглянуті негайно, що мали місце інші недоліки, і в цілому, що відповідне розслідування було «передчасно і невиправдано» припинено через відсутність доказів, які б обґрунтовували підозру у вчиненні злочину, в той час, як прокурором не було отримано жодних експертних висновків. Заявник вважав, що єдиним поясненням такого «нераціонального рішення» припинити розслідування було те, що М.П., який був прокурором, відповідальним за розслідування, отримав хабар. У повідомленні не вказувалося жодної інформації про осіб, які нібито пропонували хабар прокурору, окрім назви компанії, де вони імовірно працювали.

28 січня 2011 року окружний прокурор відмовився розпочати розслідування за вищевказаними обвинуваченнями, обґрунтовуючи своє рішення тим, що заявник не надав жодного доказу та не вказав жодних фактичних обставин, які б підтверджували звинувачення у хабарництві. Це рішення не було оскаржено.

11 травня 2011 року регіональний прокурор міста Варшави повідомив Варшавську регіональну раду адвокатів (Okręgowa Rada Adwokacka) про кримінальну скаргу заявника, щоб встановити, чи порушив заявник, будучи адвокатом, правила професійної етики.

23 листопада 2012 року дисциплінарний офіцер Варшавської колегії адвокатів звинуватив заявника в тому, що він не діяв помірковано під час подання, у своїй професійній якості, кримінальної скарги без «обґрунтованих підозр». Під час дисциплінарного слухання заявник не надав жодної іншої інформації щодо обставин, за яких було запропоновано чи отримано хабар. Однак він посилався на свої зустрічі з представниками Центрального антикорупційного бюро, які, за його словами, були зацікавлені в інформації про те, що М.П. брав хабарі, без конкретики щодо їх імен, посад та дат зустрічей.

13 листопада 2013 року Дисциплінарний суд Варшавської колегії адвокатів

(Sąd Dyscyplinarny Izby Adwokackiej), заслухавши заявника та його клієнта та посилаючись на вищезгадану скаргу, визнав заявника винним у дисциплінарному порушенні за подання ним у своїй професійній якості кримінальної скарги без «будь-яких доказів або будь-яких об’єктивно перевірених обставин, які могли б підтвердити сформульовану заявником підозру».

Дисциплінарний суд також зазначив, що свобода вираження поглядів адвоката відрізняється від кмьзйдчзьждґібр розуміння цього права тим, що вона обмежується захистом третіх осіб від фееплґщоктюїе, надмірних і непотрібних нападів на їхні власні права. Заявник, безсумнівно, ніс відповідальність за подання вказаної скарги й, отже, мав професійний обов’язок діяти помірковано, пропорційно та обережно у значенні пункту 17 Кодексу професійної етики адвоката. Національний суд зазначив, що адвокати, відповідно, повинні уникати необґрунтованих скарг; вони повинні вказувати джерела інформації, на які спираються, і використовувати умовний спосіб при формулюванні своїх тверджень. Суд вважав, що формулювання, використані заявником у його скарзі, явно суперечили цим принципам і принижували гідність М.П. і прокуратури в цілому.

За результатами розгляду апеляційної та касаційної скарг заявника це рішення залишилося незмінним.