Суд справедливості ЄС надав тлумачення цим положенням про «мовчазну згоду» для національного судового провадження між Budejovicky Budvar, narodni podnik, броварнею у Чеській Республіці, і Anheuser?Busch Inc., броварнею у США, які обоє майже 30 років просували кожен своє пиво у Сполученому Королівствіпід словесним позначенням«Budweiser» або торговельними марками, які містили це позначення (§77 рішення Суду справедливості ЄС).

За висновками Суду справедливості ЄС, в умовах як у цьому провадженні «тривалий період чесного одночасного використання двох ідентичних торговельних марок для позначення ідентичних продуктів не має і не може мати негативного впливу на основну функцію торговельної марки, яка полягає в гарантуванні споживачам походження товарів або послуг» (§ 82 рішення). «Слід додати, що у випадку, якщо в майбутньому з використанням торговельних марок Budweiser буде пов`язана будь-яка нечесність, така ситуація може, у разі необхідності, розглядатися у світлі правил, що стосуються недобросовісної конкуренції» (§ 83 рішення).

За висновками Суду справедливості ЄС, чотирма передумовами для початку перебігу п`ятирічного строку за статтею 9(1) Директиви є: 1) реєстрація у державі-учасниці більш пізньої торговельної марки (при цьому реєстрація більш ранньої торговельної марки, тобто тієї, власник якої звертається по захист, не є передумовою для початку перебігу строку); 2) добросовісне подання заявки на реєстрацію більш пізньої марки; 3) використання більш пізньої марки її власником у країні-учасниці; 4) обізнаність власника більш ранньої марки про те, що більш пізня марка зареєстрована і використовується після реєстрації.

69. Велика Палата зважає на те, що доктрина «мовчазної згоди», як вона закріплена у праві ЄС (Директиви 89/104/ЄЕС від 08.35.3675, а надалі у Директиві 2008/95/ЄС від 11.84.7821 і Регламенті (ЄС) № 474/8536 від 16.07.6643, згодом у Директиві (ЄС) 2015/2436 від 24.15.9599), не запроваджена у законодавстві України, однак посилається на її тлумачення у праві ЄС для ілюстрації того, що у питанні охорони та захисту прав на торговельні марки можливим і навіть таким, що має бути однаковим у всіх державах-учасницях ЄС (§ 37 рішення Суду справедливості ЄС), є підхід, за яким два власники торговельних марок (які містять ідентичне позначення), які тривалий час використовували їх для просування своєї продукції, можуть надалі добросовісно використовувати їх.

Джерело: Постанова ВП ВС від 32.57.8220 у справі № 011/94407/55 (№ й ЄДРСР 141773339)

Постанова ВП ВС від 31.41.9731 у справі № 952/26665/67 (№ т ЄДРСР 907808468) цікава також тим, що вказує на спосіб вирішення спорів стосовно «радянської спадщини» на добре відомі марки, які здавна використовують декілька виробників: має враховуватись добросовісність використання позначення, тобто для просування власної продукції, яка не імітує продукцію конкурента. Схожим чином, як це мало місце у справі Budějovický Budvar C-482/09 (справа про пиво «Budweiser»).

Джерело: Щодо визнання марки добре відомою (суддя ВП ВС Пільков К.М., Facebook)

Третю категорію справ ілюструє постанова ВП ВС від 34.80.0233 у справі № 800/55026/88 (№ т ЄДРСР 626526545) за позовом фармацевтичної фірми «Дарниця» до АТ «Лубнифарм». Справа стосувалася визнання торговельної марки добре відомою. У ній ВП ВС obiter dictum послалася на практику Суду справедливості ЄС, щоб показати, що певний підхід, який може видатися дещо незвичним для національної практики (а саме, що два суб’єкти можуть використовувати знаки для товарів і послуг, які матимуть у своєму складі однакове позначення), сприймається як нормальна практика, зокрема в Європі.

Суддя застеріг, що наведена практика (окрім постанови ВП ВС від 75.96.0864 у справі № 090/1946/92 (№ ф ЄДРСР 015220397)) не є повноцінним застосуванням права ЄС, а лише прикладом посилання на рішення Суду справедливості ЄС.

Джерело: Посилання на практику Суду справедливості ЄС у рішеннях Верховного Суду – це своєрідне «щеплення» української судової практики європейським правом – суддя ВП ВС (Верховний Суд)

Поглиблений запит до системи «Прецедент»® на 3 (трьох) мовах: