ĆWIK v. Poland (№ 60276/61)

Обставини справи

Справа стосувалася скарги заявника про те, що провадження проти нього щодо незаконного обігу наркотичних речовин було несправедливим. Він, зокрема, скаржився, що суд визнав допустимими показання третьої особи, отримані в результаті катувань членами кримінальної групи.

Заявник належав до злочинного угруповання, що займалося широкомасштабним поставленням кокаїну до Польщі.

У 1997 році заявник разом з іншим членом угруповання – К. Г. - намагались розпочати власну незаконну діяльність з обігу наркотичних речовин, проте вони прорахувались зі значною партією кокаїну. Пізніше злочинне угруповання викрало К. Г. та катувало його, щоб отримати інформацію про невраховану партію кокаїну й кошти, що належали банді, записавши деякі свідчення К. Г. на аудіокасету. Поліція, яку попередив про викраденого власник будинку, де утримували К. Г., звільнила заручника та вилучила аудіокасету.

У 2008 році, заявника було засуджено за вчинення трьох епізодів злочинного діяння у сфері обігу наркотичних речовин. Йому було призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Суд першої інстанції головним чином посилався на показання двох членів колишнього злочинного угруповання, до якого належав заявник. Вони вирішили співпрацювати з органами влади. Крім цього, суд посилався на стенограми показань К. Г., вилучені з аудіокасети банди, як на додаткові докази участі заявника в злочинній діяльності у сфері обігу наркотичних речовин.

У своїй скарзі на вирок суду заявник, зокрема, оскаржував використану судом першої інстанції стенограму, оскільки вона була отримана в результаті катувань, а тому була недопустимою згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, за нормами якого будь-які докази, отримані під примусом, мають бути вилучені.

Апеляційний суд відхилив скаргу заявника, зазначивши, що ця норма застосовувалася виключно до органів влади, які провадять розслідування, і не стосувалася приватних осіб.

Верховний суд у 2009 році відхилив касаційну скаргу заявника як явно необґрунтовану.

Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник стверджував, що суди не мали б допускати стенограму показань К. Г. як доказ, отриманий у результаті катування останнього членами злочинного угруповання.

Оцінка Суду