CVIKOVÁ v. Slovakia (№ XXXXXX № XXXXXX та № XXXXXXXX: продовження тримання під вартою заявниці – судді, підозрюваної у вчиненні корупційних злочинів, без наведення обґрунтованих та відповідних підстав застосування запобіжного заходу такого рівня суворості – порушення

Обставини справи

Заявниця – суддя, разом з низкою інших осіб як з судової системи, так і зпоза її меж, стала об'єктом широкомасштабного розслідування ймовірної організованої корупції в судовій системі Братиславського краю.

20 серпня 2019 року Національне агентство з розслідування організованої злочинності (Národná kriminálna agentúra) розпочало розслідування за підозрою в отриманні неправомірної вигоди, зловживанні службовим становищем та втручанні в незалежність судової влади невстановленою кількістю осіб, які працювали у судовій системі та поза нею. Основні підозри полягали в тому, що деякі судді в судах Братиславського краю виносили упереджені рішення в обмін на неправомірну вигоду, яку вони отримували за вказівками третьої особи, переданими через суддю та агента Міністерства юстиції.

Згодом B, C та інших суддів попросили здати свої мобільні телефони, а дані, що містилися в них, були піддані експертному аналізу. Ця операція та текстові повідомлення з мобільного телефону приватної особи А, в яких фігурували вищезгадані та інші особи, потім були поступово опубліковані в ЗМІ. Опубліковані матеріали включали повідомлення між А та С, в яких заявниця нібито допомагала іншому судді, D, розглядати справу, розподілену на останню, і в якій компанія, пов'язана з А, подала позов про виплату великої суми грошей на підставі векселя («справа про вексель»). Зокрема, стверджувалося, щозаявниця діяла на прохання С, і в обмін на оплату, надану А і передану їй С, заявниця консультувала D, як поводитися з запереченнями одного з відповідачів, підготувала проєкт рішення, яким задовольнявся позов, і підтримала D, будучи присутньою на судовому засіданні, на якому D приймала це рішення.

24 січня 2020 року Спеціалізований кримінальний суд («SCC») видав ордер на обшук квартири заявниці, оскільки дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, що там можуть бути знайдені докази, які мають відношення до кримінального провадження, зокрема мобільні телефони та інша інформація, а також пристрої інформаційно-комунікаційних технологій («пристрої ІКТ») та доходи, отримані злочинним шляхом. Цей ордер було доведено до відома заявниці 29 січня 2020 року, після чого невідкладно відбувся обшук.

5 травня 2020 року заявниця оскаржила ордер на обшук, подавши скаргу до Конституційного суду, стверджуючи, що не було достатніх або відповідних підстав для видачі ордеру, а також, що його видача була непропорційною та свавільною. Зокрема, як вона стверджувала, в ордері використовувалися стандартні формулювання, а єдиною конкретною причиною для обшуку її помешкання було те, що вона була присутня на судовому засіданні у справі про вексель. Вона зробила це у свій особистий час як представник громадськості, що було цілком законно. Більше того, суд утримався від призначення менш інтрузивних заходів, зокрема, вилучення відповідно до статті 89 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) об’єкта, необхідного як доказ у кримінальному провадженні, з причин, пов'язаних з іншими особами, але не з нею самою. В результаті виконання ордеру «дані, які не мають жодного суттєвого або особистого зв'язку з провадженням, опинилися в розпорядженні третіх осіб».

7 липня 2020 року Конституційний Суд відхилив скаргу заявниці на ордер на обшук як явно необґрунтовану, визнавши обґрунтування в ордері «у поєднанні з діями, в яких обвинувачувалася заявниця», достатнім. Він також зазначив, що хоча SCC не зобов'язував заявницю видати об'єкти, які шукали, відповідно до статті 89 КПК, слідчі попросили її зробити це відповідно до статті 104 КПК, і обшук був проведений лише після того, як вона не відповіла на це прохання. 7 січня 2022 року вилучені об'єкти були повернуті заявниці.

Тим часом 9 березня 2020 року заявниці, A, С, D, чотирнадцяти суддям та іншим особам було пред'явлено обвинувачення за тридцятьма пунктами різних злочинів, пов'язаних з підозрами у корупції, зловживанні службовим становищем та втручанні у незалежність судової влади у зв'язку з інформацією, що містилася у письмовому повідомленні з телефону А. Крім цього письмового повідомлення, обвинувачення ґрунтувалися головним чином на викривальних показаннях, наданих B. Дії, в яких обвинувачувалася заявниця, полягали, зокрема, в її передбачуваному втручанні у вексельну справу, про яку йшлося вище.

12 березня 2020 року Конституційний Суд надав згоду на внесення клопотання про тримання заявниці під вартою, зазначивши, що заявниці було пред'явлено обвинувачення згідно з відповідними процесуальними вимогами; процедура, що передувала поданню запиту, була дотримана, а запит на отримання згоди Конституційного Суду був поданий у встановлені строки. Згода не була самим рішенням про взяття заявниці під варту, а лише передумовою для розгляду судами загальної юрисдикції підстав для її тримання під вартою. Мета конституційного провадження обмежувалася перевіркою того, чи не були обвинувачення проти заявниці «абсолютно необґрунтованими або надзвичайно свавільними», щоб захистити судову владу від будь-яких зловживань з боку виконавчої або прокурорської влади. У справі заявниці таких зловживань встановлено не було.

13 березня 2020 року SCC залишив заявницю, C, D та п'ятьох інших обвинувачених під вартою. Як і у випадку з іншими особами, які перебували під вартою, дії заявниці в окремих справах мали бути переглянуті, і існував ризик того,...