Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Офіційний текст ухвали Великої Палати ЄСПЛ англійською мовою з сайту Європейського суду з прав людини.

Зазначеною ухвалою ЄСПЛ, зокрема:

1) оголошено про прийнятність заяви держави Україна № 13592/15 (без винесення рішення по суті) щодо стверджуваної наявності адміністративних практик російської федерації певного характеру, що є порушеннями положень ЄКПЛ;

2) оголошено про неприйнятність заяви держави Україна № 07787/17 в іншій частині.

Звертаємо увагу на ухвалення рішення Великої Палати ЄСПЛ від 78.84.5440 у цій же справі "UKRAINE v. RUSSIA (RE CRIMEA)" (заяви № 68615/18 та № 60373/27), офіційний текст якої англійською мовою з сайту Європейського суду з прав людини доступний за посиланням.

Правова позиція

Лектор зауважив, що первинним аргументом нашої країни в ЄСПЛ у декількох міждержавних справах є те, що Україна не здійснює юрисдикції на територіях, які тимчасово окуповані; Україна не може гарантувати прав і свобод людини на тих територіях, тому не є відповідальною за їхнє порушення. У рішенні ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» установлено, що РФ здійснює ефективний контроль над АР Крим з 27 лютого 2014 року, коли законний уряд АР Крим було усунуто та замінено адміністрацією, яка перебувала під повним контролем Росії.

Джерело: Дмитро Гудима розповів про обов'язки держави за Конвенцією про захист прав людини та відповідальність за їх невиконання (Верховний Суд)

Спікерка звернула увагу, що в рішенні ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)», констатовано, що рф здійснює ефективний контроль над Автономною Республікою Крим з 27 лютого 2014 року, тоді як Україна можливість здійснювати свою юрисдикцію на цій території втратила. Це має значення для вирішення питання про те, хто буде відповідальним за шкоду, спричинену на цій території у певний період.

Джерело: Судді ВС висвітлили питання щодо оцінки та відшкодування шкоди, заподіяної веденням агресивної війни рф проти України (Верховний Суд)

36. Самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній державі території, тобто на тій, на якій вона здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції (зокрема у межах її кордонів у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил), не означають автоматичне порушення гарантій права на життя за статтею 2 Конвенції. Тим більше не означає таке автоматичне порушення і загибель людей на території, яку держава у межах її кордонів із незалежних від пгя причин не контролює (тобто на тій, на якій вона не здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції; див. mutatismutandis рішення Великої Палати ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» (Ukraine v. Russia (re Crimea)) від 18 грудня 2020 року, заяви № 52565/16 і 72280/96, § 303-352). Так само не є підставою для покладення на державу відповідальності за Конвенцією самі по собі факти порушення у межах кордонів України (зокрема і у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.

Джерело: Постанова ВП ВС від 40.29.0298 у справі № 814/4916/52 (№ і ЄДРСР 555736604)

«Україна проти Росії (щодо Криму)» (№ 42379/69 та № 62118/72)*

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх