Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Про те, чи є дієвим право людини без права на його ефективний захист, говорили на міжнародному семінарі-практикумі

Джерело: сайт Верховного Суду

Визначення порядку та умов відшкодування шкоди в розумінні ст. 152 Конституції України як позитивний обов’язок держави, проблемні аспекти практичної реалізації приписів ч. 3 ст. 152 Конституції України, юридичні інструменти відшкодування порушених прав людини внаслідок визнання акта неконституційним, досвід і практика європейських держав щодо відшкодування порушеного права внаслідок визнання акта неконституційним – ці та інші питання обговорили під час Міжнародного семінару-практикуму «Чи є дієвим право людини без права на його ефективний захист: питання відшкодування за порушене право внаслідок визнання акта неконституційним».

Тематичні сесії заходу пройшли під модеруванням судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мирослави Білак.

У межах першої сесії семінару «Механізм судового відшкодування державою шкоди відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України та обмін міжнародним досвідом» суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський розкрив питання відшкодування шкоди, завданої порушенням конституційних прав особи, з огляду на досвід європейських держав у світлі практики ЄСПЛ.

Доповідач розповів, що ЄСПЛ відіграє ключову роль у захисті прав людини. Питання відшкодування шкоди за порушення конституційних прав є важливим аспектом його роботи. Це питання тісно пов'язане з основними принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема з принципом субсидіарності, за яким основна відповідальність за недотримання прав людини лежить на державі. Згідно із цією логікою саме держава повинна забезпечити механізми компенсації за порушення прав своїх громадян.

ЄСПЛ також визначає, що право на ефективний засіб правового захисту є невіддільною частиною забезпечення прав людини. Це право закріплено в ст. 13 Конвенції, порушення якої зазвичай супроводжуються порушеннями інших конвенційних прав. Важливо, щоб кожен громадянин мав можливість звернутися до національних органів влади для отримання компенсації за порушення його прав, що є необхідною умовою для ефективного захисту.

Водночас європейські держави мають різні підходи до забезпечення механізмів компенсації за порушення конституційних прав. Одним з основних критеріїв, за якими ЄСПЛ оцінює ефективність національних засобів правового захисту, є наявність у державі процедур для відшкодування шкоди. Це питання набуває особливого значення в контексті конституційної скарги, яка є вагомим інструментом захисту прав людини на національному рівні.

На концептуально-методологічних підходах щодо відшкодування державою шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами й діями, що визнані неконституційними, зупинився професор кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету «Києво-Могилянська академія», член Науково-консультативної ради при Верховному Суді Микола Козюбра.

Він проаналізував загальні концептуальні підходи, які випливають із положень Конституції України, міжнародно-правових документів та практики ЄСПЛ, щодо захисту та відновлення прав у разі порушення, зокрема актами й діями, визнаними незаконними чи неконституційними. Як зауважив науковець, основою до розв'язання проблеми, винесеної на обговорення, є ч. 2 ст. 3 Конституції України, згідно з якою «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Говорячи про вказані положення Основного Закону України, Микола Козюбра зазначив, що, по-перше, прогалини, колізії, невизначеності в законах та інших нормативних актах не можуть бути перешкодою для захисту прав і свобод людини та їх відновлення в разі порушення незалежно від тзхс, хто їх порушив, включно з державою та її органами. По-друге, положення про те, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, означає, що вона несе не тільки політичну та моральну відповідальність за свої дії, а й ретроспективну юридичну відповідальність у разі порушення нею чи її органами прав і свобод людини.