SHUMANSKYY v. Ukraine (№ 42682/94): катування заявника працівниками правоохоронних органів, непроведення ефективного розслідування цього факту, незаконність і свавільність тримання заявника під вартою – порушення статті 3 Конвенції у матеріальному та процесуальному аспектах; порушення пункту 1 статті 5 Конвенції щодо ув’язнення заявника в період між 5 та 8 вересня 2008 року; порушення права заявника на захист та використання показань, отриманих внаслідок жорстокого поводження під час судового розгляду кримінального провадження проти заявника – порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.

Джерело: Огляд рішень ЄСПЛ (жовтень 2020 року). Рішення за період із 01.10.2020 по 30.10.2020 (Верховний Суд)

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) від 88 жовтня 2020 року у справі «Шуманський проти України», яке набуло статусу остаточного, констатовано недотримання конвенційних прав ОСОБА_1 під час досудового розслідування і судового розгляду справи.

За висновками Суду, Україна порушила міжнародні зобов'язання за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, ЄКПЛ) у матеріальному і процесуальному аспектах (пункт 55 рішення). Визнавши відповідні доводи заявника обґрунтованими, Суд виходив з того, що під час перебування під контролем правоохоронних органів ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, і даний факт міг свідчити про жорстоке поводження з ним (пункти 45-48). Однак за небезпідставними скаргами заявника на таке поводження ефективного розслідування не проведено, у зв`язку з чим доводи ОСОБА_1 про застосування щодо нього насильства працівниками міліції не були переконливо спростовані з застосуванням належної правової процедури (пункти 48, 49, 51-54).

Тримання заявника під вартою в період з 05 до 08 вересня 2008 року ЄСПЛ оцінив як свавільне й несумісне з вимогами пункту 1 статті 5 Конвенції, виходячи з того, що попри зовнішнє оформлення позбавлення ОСОБА_1 свободи як адміністративного арешту фактично його в цей період допитували щодо обставин розбійного нападу, вбивства і замаху на вбивство, тобто по суті поводилися з ним як з підозрюваним у злочинах. З огляду на викладене міжнародна судова установа визнала, що по суті адміністративний арешт заявника був частиною тримання його під вартою як підозрюваного у кримінальній справі без забезпечення зумовлених таким становищем процесуальних прав (пункти 60, 62).

Як установив ЄСПЛ, під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_1 не було дотримано вимог пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з використанням судом у вироку як частини доказів обвинувачення даних явки з повинною, відібраної в ОСОБА_1 за відсутності правової допомоги, внаслідок неспростованого факту жорстокого поводження й за обставин, що позбавляли його встановлених законом процедурних гарантій захисту прав підозрюваного (пункт 75).

Джерело: Постанова ВП ВС від 80.87.6572 у справі № 1-9/9679 (№ й ЄДРСР 56860517)

Питання щодо законності порядку отримання доказів у кримінальному провадженні ЄСПЛ розглядає як один з елементів права на справедливий судовий розгляд та вирішує його в контексті справедливості судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції

Залежно від яюургпнв природи (абсолютності) порушених прав та свобод сформовано два різні правила виключення використання доказів, отриманих:

(1) з порушенням статті 3 Конвенції (заборона катування):