KULISH v. Ukraine (№ XXXXXXX

Обставини справи

Справа стосувалася скарги заявника за статтею 6 Конвенції на те, що національні суди, які розглядали справу про адміністративне правопорушення проти нього, були упередженими через відсутність під час судового розгляду у суді першої інстанції сторони обвинувачення.

У 2022 році працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення щодо заявника за звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за керування транспортним засобом з ознаками сп’яніння та відмову від проходження огляду на стан сп’яніння.

14 вересня 2022 року у суді першої інстанції відбулося засідання у присутності адвоката заявника (згідно з ухвалою суду заявник був викликаний, але не з’явився). Адвокат заявив, що заявник невинуватий, і просив припинити провадження. Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис відповідних подій.

Наприкінці слухання суд визнав заявника винним за пред’явленим обвинуваченням та призначив йому штраф у розмірі 17 000 українських гривень (приблизно 445 євро) і позбавив його права керування транспортними засобами на один рік, що було максимальним покаранням, можливим за перше порушення такого типу впродовж одного року (що було у випадку заявника).

Заявник подав апеляційну скаргу. У ній він оскаржував фактичні висновки суду першої інстанції, законність протоколу про адміністративне правопорушення та інші факти та тлумачення національного законодавства, і стверджував, що він невинуватий.

20 жовтня 2022 року суд апеляційної інстанції, засідаючи без участі сторін, залишив рішення суду першої інстанції без змін, не виявивши жодних ознак будь-яких помилок факту чи права та дійшовши висновку, що докази в матеріалах справи підтверджують висновок щодо провини заявника.

Оцінка Суду

У справі Mikhaylova v. Ukraine (№ XXXXXXXX §§ 15-19, 29 та 56-67, 6 березня 2018 року) Суд встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо вимоги неупередженості. Цей висновок було зроблено в ситуації, яка характеризувалася наступним поєднанням обставин: (i) усне слухання було проведено в суді першої інстанції; (ii) жодна зі сторін, яка мала б представляти та обґрунтовувати звинувачення, будь то прокурор чи інша сторона, не була присутня на слуханні; (iii) заявниця була присутня на слуханні та не визнала себе винною; (iv) суд першої інстанції визнав заявницю винною та засудив її до п’яти днів тримання під вартою за неповагу до суду; і (v) це рішення не могло бути оскаржене відповідно до чинного на той час законодавства.

У справі Mikhaylova Суд вважав, що за таких обставин у суду першої інстанції не було іншого виходу, окрім як нести тягар підтримання обвинувачення під час усного слухання в суді, і Суд не був переконаний на підставі фактів, що було застосовано достатні гарантії, щоб виключити законні сумніви щодо негативного впливу такої процедури на неупередженість суду першої інстанції (там само, § 64).