Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Джерело: сайт Верховного Суду

У межах спеціальної доповіді XI Міжнародного судово-правового форуму голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач проаналізувала, яким чином розвиваються судова практика й законодавче регулювання, на прикладі застосування такого принципу цивільного законодавства, як добросовісність у межах господарських відносин.

Звернувшись до історичних витоків, доповідачка вказала на той факт, що римляни визначали право як мистецтво добра і справедливості: «Закон за своїм змістом і уособлює в собі цю справедливість. Якщо є якась норма права, то презюмується, що законодавець її передбачив для того, щоб чинити справедливо. Водночас уявлення про суди та суддів як лише про «вуста закону» теж певним чином уже змінилося. І право діє так, як його застосовують».

Як зазначила очільниця КГС ВС, забезпечення справедливого судового захисту є прямим обов’язком суду. Рішення, яке є формально законним, але не відповідає уявленням суспільства про справедливість, не досягатиме мети здійснення судочинства, тому принцип добросовісності, як і втілення справедливості, є наріжним каменем застосування цивільного права.

Крім того, з огляду на євроінтеграційні процеси українське законодавство узгоджується з європейськими нормами. Водночас зростають роль і значущість добросовісності поведінки сторін, які вступають, у тому числі, у господарські економічні відносини. І, відповідно, з’являються прагнення до захисту таких добросовісних осіб. Саме цими чинниками зумовлена зміна підходів і судової практики, починаючи з 2018 року.

Продовжуючи, Лариса Рогач проілюструвала ці зміни конкретними випадками з посиланням на важливі та актуальні судові рішення ВС.

Говорячи про розвиток інституту переддоговірної відповідальності, вона зазначила, що його існування не закріплюється в законодавстві, але він визнається доктриною і судовою практикою.

Наприклад, у Німеччині через відсутність у законодавстві загальних правил про генеральний делікт (тобто загального правила про відповідальність за шкоду на зразок ч. 1 ст. 1166 ЦК України) Рудольф фон Ієрінг розробив концепцію «culpa in contrahendo», відповідно до якої з початком переговорів сторони вступають у квазідоговірні правовідносини, а добросовісній постраждалій стороні належить позов про стягнення збитків. У 2002 році в Німеччині внесли зміни до Цивільного кодексу Німеччини й можливість виникнення обов’язків на стадії переговорів була закріплена в законі.

Втім, в інших європейських країнах, законодавство яких знало правила генерального делікту, потреби в доктрині «culpa in contrahendo» не було, бо застосовувалися саме ці правила на переддоговірній стадії також.

Цікаво, що в останній за часом західноєвропейській кодифікації – Цивільному кодексі Нідерландів 1992 року – законодавець передбачив загальну норму про відповідальність за заподіяння шкоди, спричиненої неправомірним діянням, проте утримався від сокфжишец до цього Кодексу будь-яких норм, що стосуються переддоговірної відповідальності. При цьому як основна причина вказувалася «зайва в Цивільному кодексі Нідерландів деталізація умов настання переддоговірної відповідальності». Внаслідок цього рішення подальший розвиток доктрини надано судам. Таким шляхом йде й Україна.