Дата реєстрації в системі: 03.07.2025

Судді ВС обговорили природу та форми зловживання правами, а також шляхи протидії таким явищам (03.07.2025, Верховний Суд)
Пряме посилання на документ в системі «Прецедент»: https://precedent.ua/2110001243

Судді ВС обговорили природу та форми зловживання правами, а також шляхи протидії таким явищам

Джерело: сайт Верховного Суду

Суддя Великої Палати Верховного Суду Костянтин Пільков, судді ВС у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима, Василь Крат, Віктор Пророк, Євген Петров, суддя ВС у Касаційному адміністративному суді Ян Берназюк і суддя ВС у Касаційному господарському суді Олена Кібенко взяли участь у професійній дискусії «Зловживання правами: зміст, форми і засоби протидії».

Так, під час дискусії Дмитро Гудима зауважив, що категорія «зловживання правами» в сучасному її розумінні не така вже й давня. Вона, на думку судді, як і «добросовісність», є категорією моралі та не стає юридичною лише внаслідок її формального закріплення у нормативних актах. Якщо не визнавати зв’язку права та моралі, то можна подумати, що зловживання правами не буває. Якщо ж пов’язувати право й мораль і не вважати прийнятним існування такого права, яке може бути аморальним, то про зловживання правами можна і треба говорити. Причому завжди в контексті недобросовісної поведінки. Щоправда, остання може виявлятися не тільки у зловживаннях правами; особа може не мати жодних прав, але поводитися недобросовісно через невиконання чи неналежне виконання обов’язків.

Костянтин Пільков запропонував, перш ніж заглиблюватись у суть проблеми, звернути увагу на резонанс, який викликав у соціальних мережах анонс цієї дискусії за участю суддів: адвокати навіть висловлюють сумнів, чи мають судді моральне право говорити про зловживання правами у процесі, якщо й з боку суддів трапляються зловживання. Суддя зауважив, що юридична спільнота має визначитися зі ставленням до зловживань процесуальними правами: це мистецтво адвоката, чи все ж таки всі добросовісні учасники судових проваджень зацікавлені в найбільш ефективному використанн ресурсу правосуддя і тільки той суд заслуговує на повагу, який не допускає неефективного використання цього ресурсу.

Віктор Пророк звернув увагу на поняття «шикана» – зловживання правом, коли особа формально діє в межах закону, але реалізує своє право з наміром завдати шкоди іншій особі. «Звісно, всюди, де є право, може бути зловживання ним, адже всі права є конкуруючими, тобто свобода закінчується там, де починається право іншої особи. До внесення змін до ЦПК України адвокати часто затягували процес, подаючи багато клопотань або продовжуючи безкінечно дебати як спосіб протидії несправедливому, на їхню думку, судовому процесу. Сьогодні ми намагаємося змінити судову систему. І так само, як судді намагаються її змінити зсередини, адвокати повинні прагнути до того, щоб змінювати її ззовні. І, можливо, тоді спільними зусиллями вдасться зменшити випадки зловживань», – висловив переконання Віктор Пророк.

Як пояснив Євген Петров, раніше для означення зловживання процесуальними правами використовувався термін «процесуальні диверсії». Сьогодні важко знайти межу між тим, коли певні дії є дозволеними, а коли вони вже вважатимуться зловживанням процесуальними правами. Серед суддів у колегіях були дискусії щодо застосування ст. 44 ЦПК України «Неприпустимість зловживання процесуальними правами». Певні методи, які використовують адвокати, інколи можуть сприйматися як зловживання правами, але для адвокатів це засоби, за допомогою яких вони захищають права своїх клієнтів.

Ян Берназюк додав, що, справді, найбільше запам’ятовуються справи, в яких адвокати вдало використовували законні «процесуальні диверсії». У 2003–2004 роках досить поширеною була така «диверсія», як оскарження всіх ухвал для затягування розгляду справи. Але зараз у зв’язку з відповідними законодавчими змінами такий механізм уже не працює.

Василь Крат зазначив, що про зловживання говорять давно. Наприклад, спочатку в Римі побутувала максима, що той, хто користується своїм правом, нікому не завдає шкоди (qui iure suo utitur, neminem laedit). Втім, згодом починають з’являтися інші конструкції, наприклад обхід закону. Наприклад, римський юрист Павло казав: «Чинить в обхід закону той, хто, зберігаючи слова закону, обходить його зміст». В інституціях Юстиніана навіть згадується про окремий закон римського імператора Юлія «Про зловживання», який, на жаль, не зберігся.

Згодом у європейській доктрині приватного права зауважували, що добра совість виконує три функції, кожна з яких відповідає одній із тих функцій, які Папініан відносив до преторського права (ius honorarium) щодо цивільного права (ius civile): конкретизація чи тлумачення; доповнення; виправлення / обмеження, що містить, зокрема, заборону зловживання правом. Доповідач припустив, що фраза «зловживання правами» може звучати як юридичний оксюморон. Але зазначив, що право має давати користь, його не можна вживати на зло. Тут дуже тонка межа.

На запитання модератора щодо еволюції способів зловживання правами Віктор Пророк відповів, що як законодавець постійно удосконалює свій підхід до нормотворчого врегулювання для досягнення більш ефективного судочинства, так і споживачі послуг законодавця вдосконалюють свої підходи щодо протидії цим ефективним, на думку законодавця, способам. На будь-яку дію існує певна протидія, це закон фізики, який працює й у правозастосуванні. Водночас Конституцією України, законодавством, правовою традицією суд наділений правом розсудити, чи це зловживання правом, чи його ефективна реалізація.