Про захист прав споживачів

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № XX ст.276)

Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та суб’єктами господарювання незалежно від форми власності, які виробляють, продають товари чи харчові продукти, виконують роботи чи надають послуги, встановлює права споживачів, а також визначає механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автоматизована система перевірених продавців - інформаційна система, яка є складовою частиною Єдиного державного веб-порталу для споживачів у сфері електронної комерції та містить інформацію про суб’єктів електронної комерції;

2) аналогічні товари - товари, які мають максимально подібні споживчі властивості, зокрема функціональні, якісні та технічні;

3) безоплатно - звільнення споживача від оплати будь-яких витрат, понесених суб’єктом господарювання для відновлення належної якості товару, зокрема вартості матеріалів, праці, перевезення, послуг поштового зв’язку;

4) виконавець - суб’єкт господарювання, який виконує роботи (надає послуги);

5) виробник - суб’єкт господарювання, який виробляє товар/харчовий продукт або заявляє про себе як про виробника товару/харчового продукту чи про виробництво такого товару/харчового продукту на замовлення, розміщуючи на товарі/харчовому продукті та/або на упаковці чи в супровідних документах, що передаються разом з товаром/харчовим продуктом споживачу, своє найменування (ім’я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання, або який імпортує товар/харчовий продукт;

6) дистанційний договір - договір, укладений без одночасної фізичної присутності суб’єкта господарювання і споживача, з використанням виключно засобів дистанційного зв’язку, у тому числі електронного, до та під час його укладення;