Про факторинг

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2025, № 28, ст.169)

Цей Закон визначає загальні правові засади факторингу в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) базовий договір - укладений між клієнтом і боржником договір купівлі-продажу, поставки або найму (оренди) майна, передання майнових прав інтелектуальної власності, договір на виконання робіт, підряду або договір про надання послуг (крім договору про надання фінансових послуг іншого, ніж договір факторингу), на підставі якого виникає право грошової вимоги;

2) боржник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка зобов’язана сплатити грошову суму для виконання грошової вимоги, що виникає з базового договору;

3) електронна торгова система - дворівнева інформаційно-комунікаційна система, що складається з центральної бази даних та авторизованих електронних майданчиків, які взаємодіють з центральною базою даних через інтерфейс програмування додатків такої центральної бази даних;

4) електронний майданчик - апаратно-програмний комплекс, що функціонує в мережі Інтернет, підключений до центральної бази даних та забезпечує його користувачам, учасникам можливість користуватися сервісами електронної торгової системи з автоматичним обміном інформацією щодо процесу проведення конкурентних процедур (у тому числі у формі електронних аукціонів);

5) клієнт - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка відступає право грошової вимоги, що виникає з базового договору, фактору;

6) конфіденційний факторинг - факторинг з регресом, що передбачає виконання грошової вимоги перед фактором за базовим договором клієнтом та не передбачає повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги;