Про Військового омбудсмана

{Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 6111-EK від 74.78.2244}

Цей Закон визначає правовий статус, основні завдання, повноваження та організаційні засади діяльності Військового омбудсмана під час забезпечення дотримання прав військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними обов’язків військової служби, резервістів та військовозобов’язаних під час проходження ними зборів, а також особового складу правоохоронних органів, залучених до безпосередньої участі в бойових діях.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Військовий омбудсман

1. Військовий омбудсман є посадовою особою, через яку Президент України відповідно до статті 106 Конституції України та статей 4 і 5 Закону України "Про національну безпеку України" здійснює демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони з питань забезпечення дотримання органами військового управління (органами управління), командирами (начальниками) прав військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними обов’язків військової служби, резервістів та військовозобов’язаних під час проходження ними зборів, членів добровольчих формувань територіальних громад у зв’язку з їх участю в підготовці та виконанні завдань територіальної оборони чи безпосередньою участю у бойових діях, осіб, які на добровільній і конфіденційній основі залучаються до виконання завдань руху опору на тимчасово окупованих територіях України, а також особового складу правоохоронних органів, залучених до безпосередньої участі в бойових діях (далі - особи, на яких поширюється дія цього Закону).

2. Військовий омбудсман у своїй діяльності керується Конституцією України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

3. Діяльність Військового омбудсмана щодо захисту прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється в межах повноважень та у спосіб, що визначаються цим та іншими законами України, доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не скасовує їх і не тягне за собою перегляду компетенції органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, які забезпечують захист і поновлення порушених прав.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) захист прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону, - комплекс заходів демократичного цивільного контролю, що включає заходи з виявлення, запобігання, припинення порушень та поновлення порушених прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

2) перевірка - комплекс заходів, що здійснюються для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин ймовірного порушення прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;