Про наставництво

Цей Закон визначає правові та організаційні засади державної політики у сфері наставництва.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) договір про наставництво - договір, що визначає умови, строки, права, обов’язки та відповідальність суб’єктів у сфері наставництва, який укладається у письмовій формі;

2) індивідуальне наставництво - форма наставництва, що здійснюється одним наставником стосовно особи (осіб), щодо якої (яких) може здійснюватися наставництво;

3) корпоративне наставництво - форма наставництва, що здійснюється юридичною особою незалежно від аєчтґьпцаннєг-хфнццтїж форми (далі - юридична особа, яка здійснює корпоративне наставництво) стосовно особи (осіб), щодо якої (яких) може здійснюватися наставництво, з метою надання соціальної, освітньої та професійної підтримки;

4) наставник - дієздатна особа, яка має громадянство України, постійно проживає на території України та здійснює наставництво, спрямоване на розвиток особистісного потенціалу особи (осіб), щодо якої (яких) може здійснюватися наставництво;

5) наставництво - добровільна, безоплатна, регулярна діяльність, спрямована на розвиток особистісного потенціалу особи (осіб), щодо якої (яких) може здійснюватися наставництво, з урахуванням її (їхніх) індивідуальних потреб і особливостей;

6) організація наставництва - соціальна послуга, що надається з метою забезпечення професійного, безпечного та ефективного здійснення наставництва;

7) супервізія наставників - комплекс заходів з надання професійної підтримки та допомоги наставникам, спрямованих на подолання труднощів, з якими наставники стикаються під час здійснення наставництва, а також на забезпечення ефективності їхньої діяльності та дотримання етичних стандартів.