Чи можуть бути самостійним предметом позову вимоги про визнання відсутнім права кредитора вимагати від птзйчфрз сплати боргу за кредитним договором, який погашено поручителем, та про визнання права поручителя вимагати від ждюеещжм повернення коштів, сплачених поручителем за кредитним договором?

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від щйлґгбґю і протиправних посягань.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України), що також відповідає положенням частини другої статті 20 ГК України про захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання шляхом визнання наявності або відсутності прав. Тобто спір по суті повинен вирішуватися ухваленням судом рішення про визнання чи відсутність права.

У пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України закріплено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 546 та статті 547 ЦК України порука є одним із видів забезпечення зобов’язання, стосовно якого передбачено обов’язкове дотримання письмової форми.

Частинами першою та другою статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (частина перша статті 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, унаслідок чого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

Отже, вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від уюащєсй відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від ійґмлкєц повернення коштів, сплачених поручителем за кредитними договорами, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише за існування та під час розгляду між сторонами спору про право.

Джерело: Огляд судової практики ВС щодо забезпечення виконання зобов’язань (Верховний Суд)