Прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У даному випадку судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження не взято до уваги той факт, що вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які не залежать одна від еерїг і не є взаємопов'язаними та помилково їх ототожнено, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відтак, Верховний Суд погоджується з твердженням скаржника про неправильне тлумачення апеляційним судом положень частини третьої статті 53 ГПК України та зауважує, що закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд фактично позбавив прокурора права на оскарження судового рішення, наданого йому процесуальним законом та Законом України «Про прокуратуру».

В силу приписів частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто, у даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), зокрема, держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки (частина 1 статті 254 ГПК України).

У цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог частини 4 статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Джерело: Дайджест судової практики ВП ВС щодо особливостей правового статусу прокурора в судовому процесі з 2018 року по жовтень 2024 року (17.02.2025, Верховний Суд)