Інші джерела правової позиції

Якщо особа не могла ідентифікувати тих, хто намагався її затримати, як поліцейських, то вона не несе відповідальності за опір правоохоронцю та насильство щодо нього у зв’язку з відсутністю події злочину – ККС ВС

Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду, якою, зокрема, було скасовано вирок місцевого суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК України (опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків та умисне заподіяння йому легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цих обов’язків) та закрито кримінальне провадження в цій частині через відсутність події злочину.

Розглянувши зазначену касаційну скаргу, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду погодився з тим, що за встановлених судом апеляційної інстанції обставин кримінального провадження та з огляду на досліджені у судовому засіданні докази цей суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність події згаданих злочинів.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, останній достеменно встановив, що під час незаконного заволодіння транспортним засобом особа намагалася завести двигун мопеда та після її виявлення працівниками поліції, які були одягнені у цивільний одяг і під’їхали на автомобілі, не обладнаному зовнішнім кольорово-графічним оформленням патрульного автомобіля, кинула мопед і намагалася втекти з місця події.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що обвинувачений не усвідомлював, того що особи, які намагалися його затримати, були працівниками поліції. Вигуки одного з правоохоронців «Стій, поліція!» у сукупності з обстановкою на місці події, відсутністю форменого одягу працівників поліції та зовнішнього кольорово-графічного оформлення патрульного автомобіля на транспортному засобі не можуть свідчити про ідентифікацію обвинуваченим цих осіб, які висловили вимогу обвинуваченому зупинитися та пред’явити документи, як працівників поліції. Будь-яких даних про те, що згаданий правоохоронець пред’явив особі службове посвідчення працівника поліції, у матеріалах кримінального провадження немає. Також матеріалами не підтверджено того, що обвинувачений, уникаючи переслідування та намагаючись сховатися у під’їзді багатоквартирного будинку, за невстановлених обставин умисно заподіяв особі легкі тілесні ушкодження, усвідомлюючи, що остання є працівником правоохоронного органу.

Погоджуючись із цими висновками, колегія суддів ККС ВС вважає, що суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності, достатності та дійшов правильного висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині за відсутністю події злочинів.

Джерело: сайт Верховного Суду