Інші джерела правової позиції

Постанова ККС ВС про необхідність дотримання стандарту доведення вини осіб у незаконному заволодінні транспортним засобом поза розумним сумнівом

Прокурор оскаржив до Верховного Суду ухвалу апеляційного суду, якою було скасовано вирок місцевого суду щодо визнання двох осіб винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). Суд апеляційної інстанції закрив кримінальне провадження у звʼязку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості цих осіб у вчиненні згаданого злочину і вичерпанням можливості отримати такі докази.

У касаційній скарзі прокурор, зокрема, вказав на необґрунтоване виправдання осіб та закриття кримінального провадження щодо них. Перевіривши доводи цієї скарги, колегія суддів ККС ВС зробила висновок, що вони є безпідставними.

Як зазначено в постанові ККС ВС, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов’язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред’явленим обвинуваченням.

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд дослідив показання обвинувачених, які стверджували, що злочину не вчиняли, а автомобіль, який належить потерпілому, він добровільно надав одному з обвинувачених. Потерпілий у суді першої інстанції повідомив, що згоди керувати автомобілем він не давав, але одночасно дав показання про те, що напередодні давав одному з обвинувачених ключі та техпаспорт від еьпоя автомобіля, а також гроші на бензин.