Дата реєстрації в системі: 06.03.2020 р.
Зі змісту статей 10 та 20 цього Закону вбачається, що суб`єктний склад осіб, що можуть звертатися з вимогами про визнання недійсними правочинів боржника, також відрізняється. Статтею 20 Закону про банкрутство до суб`єктів звернення віднесено арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, а згідно з частиною четвертою статті 10 цього Закону коло суб`єктів звернення з вимогами про визнання недійсними правочинів боржника не обмежується.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що законодавець у частині четвертій статті 10 та в статті 20 Закону про банкрутство розмежував підстави і передумови для вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, а тому угода боржника у справі про банкрутство може бути визнана недійсною не лише за спеціальних підстав для визнання недійсною угоди боржника у справі про банкрутство, передбачених Законом про банкрутство, а й за загальних підстав недійсності правочину, визначених цивільним законодавством України.
З огляду на встановлені апеляційним судом обставини заперечення Боржником в особі ліквідатора правочину з відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону за загальних підстав недійсності правочину (однак не з підстав, передбачених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство) Суд погоджується з висновками апеляційного суду про незаконність рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог Боржника в особі ліквідатора у спірних правовідносинах з підстав недотримання ліквідатором при зверненні з вимогами у цій справі передбаченого статтею 20 Закону про банкрутство строку звернення з вимогами про визнання недійсним правочину з відчуження Об`єкта за результатами проведеного Аукціону.
Підсумовуючи викладене та враховуючи встановлені апеляційним судом обставини відсутності згоди (дозволу) Фонду державного майна України (або листа зі згодою на продаж Об`єкта, або погодження плану досудової санації Боржника) на відчуження Об`єкта, у тому числі за правочином за результатами проведення Аукціону, Суд погоджується з висновками апеляційного суду про порушене у спірних правовідносинах право Боржника - державного підприємства на Об`єкт як нерухоме майно державного підприємства через відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону на користь приватної особи - Відповідача-1 всупереч передбаченому законом порядку - без згоди (дозволу) Фонду державного майна України.
Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.
Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.
Крім того, поширення на всі спори, що вирішуються у справі про банкрутство, норми частини третьої статті 19 Закону про банкрутство, якою передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії мораторію, створювало б можливість для недобросовісного використання процедури банкрутства з метою втручання носія права (боржника тощо) за вимогами у спорі у справі про банкрутство у задавнені правовідносини і порушувало б стабільність та визначеність економічних відносин між суб`єктами господарювання.
З огляду на викладене та урахування висновків, наведених в пунктах 10.11- 10.15 цієї постанови, Суд дійшов висновку, що зазначена норма частини третьої статті 19 Закону про банкрутство не поширює свою дію на будь-які інші спори, стороною яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, та не застосовується при вирішенні цих спорів як передбачена законом відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України підстава для зупинення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.