VII. ОЗНАКИ ТИПОВИХ СПРАВ

1) позивачами є судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання з метою визначення їх здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді;

2) відповідачами є територіальні управління Державної судової адміністрації України;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (виплата суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді суддівської винагороди відповідно до пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року у його первинній редакції, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № XXXXXXXXX із застосуванням прожиткового мінімуму як розрахункової величини для розрахунку посадового окладу судді після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування й виплати суддям суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів та зобов`язати здійснити нарахування й виплату такої винагороди, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат, починаючи з 4 грудня 2018 року до 30 червня 2019 року. Деякі позивачі додатково заявили вимоги про нарахування і виплату суддівської винагороди з додаванням надбавки за вислугу років у відповідних розмірах від посадового окладу).

VIIІ. ОБСТАВИНИ ЗРАЗКОВОЇ СПРАВИ, ЯКІ ОБУМОВЛЮЮТЬ ТИПОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА І ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ТАКИХ НОРМ

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення до суду суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, з адміністративними позовами до територіальних управлінь Державної судової адміністрації України з позовними вимогами щодо: визнання протиправними дій відповідачів стосовно нарахування й виплати позивачам суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року як розрахункової величини для визначення розміру їх посадового окладу, починаючи з 4 грудня 2018 року; зобов`язання відповідачів нарахувати й виплатити таким суддям суддівську винагороду із застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру їх посадового окладу, починаючи з 4 грудня 2018 року.

ІХ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ІНШЕ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА, НІЖ У ЗРАЗКОВІЙ СПРАВІ

Зміна фактичних обставин справи і правового регулювання спірних правовідносин є обставинами, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі. Зокрема, що стосується зміни правового регулювання, то такою обставиною варто вважати виключення пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (який встановлював окремий порядок обчислення суддівської винагороди для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання) у зв`язку з прийняттям Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 7 листопада 2019 року. Також на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може вплинути визнання неконституційними тих норм права, на яких ґрунтується правова позиція у цій справі.

Отже, з огляду на встановлені обставини й відповідне правове регулювання, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 та, як наслідок, відсутність підстав для його задоволення.