Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.
Виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК
(Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх ана..., Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів ...)
Правова позиціяВраховуючи, що «ОСОБА_2 », знаходячись під контролем правоохоронних органів, діяв за їхніми вказівками, з боку правоохоронних органів мало місце підбурювання, тобто вони діяли активно з метою отримання доказів і порушення кримінального провадження, впливаючи на ОСОБА_1 та схиляючи його до вчинення злочину.Стислий зміст: Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК України). Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд указав на недоведеність стороною обвинувачення відсутності провокації з боку держави в особі працівників правоохоронного органу та їхнього агента « ОСОБА_2 » й того, що ініціатива продажу наркотичних засобів виходила саме від ДЇСЧВ_8 . Так, спростовуючи твердження прокурора про відсутність провокації злочину, суд апеляційної інстанції в ухвалі обґрунтовано зазначив, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що підставою до кримінального переслідування та внесення відомостей до ЄРДР 04 травня 2017 року стали матеріали правоохоронних органів про виявлення факту вчинення злочину, здобуті в межах оперативної розшукової справи № 20 від 89 березня 2017 року. Однак під час судового розгляду сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_1 , частково підтверджені свідком ОСОБА_3 , про те, що саме « ОСОБА_2 » з березня 2017 року неодноразово телефонував йому та просив допомогти знайти та продати наркотичний засіб, а після відмови просив віднести гроші в певне місце та забрати звідти наркотичний засіб. Крім того, стороною обвинувачення не було усунуто розбіжностей між показаннями обвинуваченого та « ОСОБА_2 » в тому, хто саме був ініціатором їхнього спілкування та час їхнього спілкування. Суд апеляційної інстанції проаналізував те, що оперативна розшукова справа заведена 22 березня 2017 року, постанова про проведення оперативної закупки наркотичних засобів винесена заступником начальника УНП ГУНП в Сумській області Невмержицьким В.М. 24 квітня 2017 року та, на думку Суду, правомірно вказав, що такі дані викликають розумні сумніви щодо достовірності показань свідка « ОСОБА_2 » про те, що він звернувся вперше до правоохоронного органу в травні 2017 року. Крім того, сторона обвинувачення не спростувала твердження ОСОБА_1 про наявність у діях працівників поліції ознак провокації злочину. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, який, детально проаналізувавши матеріали, отримані в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вказав, що, незважаючи на тривалий час ведення оперативної розшукової справи, орган досудового розслідування не встановив, що ОСОБА_1 здійснював збут наркотичних засобів будь-яким іншим особам, крім « ОСОБА_2 », а також вчиняв інші неправомірні дії, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, що не могло не привернути увагу відповідних правоохоронних органів. Виходячи з наведеного та з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що про провокаційні дії з боку працівників правоохоронних органів стосовно ОСОБА_1 свідчить також той факт, що, провівши 03 травня 2017 року контроль за вчиненням злочину з використанням аудіо-, відеоконтролю за особою за участю « ОСОБА_2 », слідчі не здійснили заходів, напрвлених на припинення злочинної діяльності ОСОБА_1 , а навпаки, продовжили свої провокаційні дії за участі того ж самого « ОСОБА_2 », тобто не обмежились пасивним розслідуванням, а продовжили підбурювати ОСОБА_1 . За таких обставин Суд погоджується з висновком апеляційного суду, відповідно до якого у суду першої інстанції обґрунтовано не виникло сумнівів, що « ОСОБА_2 », знаходячись під контролем правоохоронних органів, діяв за їхніми вказівками, що з боку правоохоронних органів мало місце підбурювання, тобто вони діяли активно з метою отримання доказів і порушення кримінального провадження, впливаючи на ОСОБА_1 та схиляючи його до вчинення злочину.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 611/1425/96

провадження № 37-293 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх