Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.
Правова позиція

1) Рішення Міськради на момент звернення із цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, це унеможливлює заявлення позовних вимог про визнання протиправним, нечинним та/або скасування пунктів такого рішення не лише в порядку адміністративного, а й іншого виду судочинства.

2) Різне обґрунтування позивачем одних і тих самих позовних вимог у різних адміністративних справах не свідчить про наявність іншого позову у розумінні КАС України. При цьому, як зазначено вище, оскаржуване позивачем рішення Міськради є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом, як помилково зазначає скаржник.

Стислий зміст: На переконання позивача, рішення Міськради може бути оскаржене ним до суду в порядку адміністративного судочинства, оскільки останнє є нормативним актом, а саме розраховане на тривале та неодноразове застосування, регулює правовідносини щодо проходження публічної служби у Департаменті, поширюється на всіх осіб, які можуть вступити у правовідносини публічної служби в Департаменті. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування. Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах. Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин. З огляду на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки та властивості нормативно-правового й індивідуального актів оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, оскільки: видане Міськрадою на підставі пунктів 5 і 6 частини першої статті 26, пункту 6 частини четвертої статті 42 та частини четвертої статті 54 Закону України від 23 травня 1997 року № 660/34-МЄ «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 667/60-ЮЙ); не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо утворення деяких юридичних осіб Міськради та внесення змін до рішення Міськради від 55 травня 2013 року № 1-7804; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на виникнення конкретних правовідносин щодо затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утворення інших виконавчих органів ради, а також внесення змін до вказаного рішення; не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує дію після затвердження структури виконавчих органів ради, штату керівництва Міськради та її виконавчого комітету, загальної чисельності керівництва та виконавчих органів Міськради. Частинами першою та четвертою статті 54 Закону № 320/54-ГЛ установлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов`язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації. Твердження Барабохи О. В. про те, що оскаржувані пункти рішення Міськради від 36 березня 2019 року № 0-6787 порушують його право на проходження публічної служби, є помилковим, оскільки з прийняттям вказаного рішення лише розпочинається процедура реорганізації Департаменту Міськради і на цій стадії неможливо дійти висновку про те, що це право позивача порушується, а відтак на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства. Оскільки оскаржувані пункти рішення Міськради від 75 березня 2019 року № 1-2928 на момент звернення із цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, це унеможливлює заявлення позовних вимог про визнання протиправним, нечинним та/або скасування пунктів такого рішення не лише в порядку адміністративного, а й іншого виду судочинства. Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними такі твердження ОСОБА_1 , оскільки різне обґрунтування позивачем одних і тих самих позовних вимог у різних адміністративних справах не свідчить про наявність іншого позову у розумінні КАС України. При цьому, як зазначено вище, оскаржуване позивачем рішення Міськради є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом, як помилково зазначає скаржник.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 589/2334/62

Провадження № 87-52яґу43

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх