Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.
Увага! Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скасовано.
Правова позиція

1) Закон не передбачає можливості висунення особою, яку зупинили працівники поліції, умов проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому у ситуації, яка розглядається, немає підстав вважати, що позивач, навівши умови, за яких він може поїхати з поліцейськими до закладу охорони здоров`я, фактично погодився пройти такий огляд.

2) Наявність численних суперечностей у поясненнях позивача щодо одних і тих же обставин, про які йшлося раніше, ставить під сумнів їх достовірність.

3) Комісія обґрунтовано відхилила посилання позивача на ту обставину, що він самостійно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, оскільки час, що минув від йгшзобе зупинення працівниками поліції автомобіля, яким керував позивач, до моменту проходження медичного огляду склав більше 12 годин, тому документи, надані позивачем Комісії за результатами такого огляду, не підтверджують, що прокурор не перебував у стані алкогольного сп`яніння в розумінні пункту 2 Порядку.

4) Немає підстав вважати установлені у дисциплінарному провадженні обставини відмови позивача пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, а висновки Комісії про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - свавільними або необґрунтованими.

5) Не можна визнати обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що показання свідків та поліцейських є неналежними доказами лише з тієї підстави, що цих осіб не було допитано безпосередньо на засіданні КДКП.

6) Обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити.

7) В дисциплінарному провадженні Комісія з`ясовувала питання щодо наявності або відсутності у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже це перебуває поза межами компетенції КДКП.

8) Потреба дотримання прокурором етичних норм не ставиться у залежність від цзвцшюжшв інших осіб, у тому числі дотримання ними визначених законом процедур.

9) Надана судом оцінка доказам не має обов`язкового значення ні для КДКП при розгляді дисциплінарного провадження, яка має повноваження самостійно оцінити наявні у матеріалах дисциплінарного провадження докази, ані для суду при перегляді ухваленого нею рішення, оскільки за змістом статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України преюдиційне значення мають саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, а не зроблені судом висновки, у тому числі щодо оцінки тих чи інших доказів.

10) КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що утворює склад дисциплінарного проступку.

Стислий зміст: До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, відмова від шєєьґпийивв огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані (пункт 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 86 квітня 2017 року № 281, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за № 216/31052; далі - Порядок). Так, зокрема, щодо підстав відмови проїхати з працівниками поліції до закладу охорони здоров`я з метою огляду на стан алкогольного сп`яніння позивач на засіданні КДКП 12 червня 2019 року зазначив, що не міг залишити транспортний засіб, яким він керував, оскільки в ньому перебували цінні речі його батька, а саме пакет з документами та грошима. Натомість у згаданих вище письмових поясненнях ОСОБА_1 мотивував свою відмову іншими обставинами, а саме тим, що працівники поліції не представилися, посвідчень не пред`являли, причину зупинки не повідомили, був нічний час доби, він не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не мав змоги залишити автомобіль без нагляду. Зазначене не узгоджується з повідомленими ним же на засіданні Комісії обставинами про те, що причиною зупинки, як указали працівники поліції, стало неувімкнення ним сигналу повороту. Згодом тієї ж ночі після того, як приїхав батько ОСОБА_1 та забрав транспортний засіб, з батьком він не поїхав, натомість працівники поліції підвезли його додому на службовому автомобілі. Це ставить під сумнів раніше надані позивачем пояснення про те, що працівники поліції не представилися, посвідчень не пред`являли, причину зупинки не повідомили. Також на запитання члена Комісії, чому тоді він не поїхав з працівниками поліції до закладу охорони здоров`я, позивач указав на те, що протокол вже було складено, а на питання про те, чому, прибувши додому, не зробив цього самостійно відразу, відповів, що не знає. Указане підтверджується долученими до справи копіями матеріалів дисциплінарного провадження, зокрема записом засідання Комісії від 23 червня 2019 року та витягом з протоколу № 28 цього ж засідання (т. 1, а. с. 63-72). У судовому ж засіданні 20 травня 2020 року позивач, надаючи пояснення, повідомив інше, а саме, що поїхав до закладу охорони здоров`я самостійно наступного дня, оскільки працівники поліції не надали направлення на проходження відповідного огляду. Також у судовому засіданні позивач зазначив, що він не відмовлявся проїхати з працівниками поліції до медичного закладу для встановлення стану алкогольного сп`яніння, а погоджувався на це, однак за умови, якщо вони почекають півгодини - годину, доки приїде батько ОСОБА_1 та забере транспортний засіб, або якщо хтось із поліцейських поїде за кермом цього автомобіля до зазначеного закладу. Такі доводи також не заслуговують на увагу, оскільки закон не передбачає можливості висунення особою, яку зупинили працівники поліції, умов проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому у ситуації, яка розглядається, немає підстав вважати, що позивач, навівши умови, за яких він може поїхати з поліцейськими до закладу охорони здоров`я, фактично погодився пройти такий огляд. Стосовно тверджень позивача про те, що він просив працівників поліції надати йому «Драгер» для проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, однак йому цього засобу надано не було, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що ці доводи суперечать сукупності всіх інших наведених вище доказів, водночас наявність численних суперечностей у поясненнях позивача щодо одних і тих же обставин, про які йшлося раніше, ставить під сумнів їх достовірність. Зокрема, позивач не зміг належно обґрунтувати своїх доводів з приводу того, з яких причин він не зазначив про відмову поліцейських надати йому «Драгер», якщо такі обставини дійсно мали місце, а також про недостовірність наданих із цього приводу пояснень понятими (додаток до протоколу) безпосередньо в протоколі у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення». Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені ОСОБА_1 мотиви ненадання йому можливості викласти в протоколі свої пояснення не заслуговують на увагу, адже з урахуванням наявного досвіду юридичної роботи на посаді прокурора він мав знати і розуміти свої права та обов`язки у ситуації, що виникла. Так, зокрема, відповідаючи на питання члена КДКП, на цьому ж засіданні позивач повідомив, що в прокуратурі працює з 2013 року, має вищу юридичну освіту, до його функціональних обов`язків входить здійснення процесуального керівництва під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях та підтримання публічного обвинувачення в суді. Водночас на згаданому засіданні Комісії позивач підтвердив, що підпис у протоколі стосовно отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом належить йому і такий дозвіл він отримав. Зазначене підтверджує ту обставину, що протокол йому надавався і він не мав перешкод викласти у ньому свої пояснення. Згідно з пунктом 2 Порядку до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, відмова від сшокчушечбз огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Комісія обґрунтовано відхилила посилання позивача на ту обставину, що він самостійно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, оскільки час, що минув від уейгмдд зупинення працівниками поліції автомобіля, яким керував позивач, до моменту проходження медичного огляду склав більше 12 годин, тому документи, надані позивачем Комісії за результатами такого огляду, не підтверджують, що прокурор не перебував у стані алкогольного сп`яніння в розумінні пункту 2 Порядку. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що немає підстав вважати установлені у дисциплінарному провадженні обставини відмови позивача пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, а висновки Комісії про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - свавільними або необґрунтованими. Висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи конкретних і беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є помилковими та гуртуються на неповному з`ясуванні судом обставин справи. Зокрема, стверджуючи про те, що показання ОСОБА_1 не спростовані, суд попередньої інстанції взагалі їх не дослідив. Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що з наявних у матеріалах дисциплінарного провадження відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції неможливо встановити обставини, які мають значення для вирішення питання про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Разом із цим не можна визнати обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що показання свідків та поліцейських є неналежними доказами лише з тієї підстави, що цих осіб не було допитано безпосередньо на засіданні КДКП. Із цього приводу суд небезпідставно указав на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити, натомість суд першої інстанції не з`ясував, чи у повному обсязі позивач заперечував проти обставин, повідомлених поліцейськими і свідками, адже, як убачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , він підтвердив ту обставину, що відмовився проїхати з працівниками поліції до закладу охорони здоров`я для встановлення стану сп`яніння, при цьому у різних поясненнях навів щонайменше три відмінні підстави такої відмови, що, втім, не спростовує самого факту відмови. Як установлено Великою Палатою Верховного Суду, на засіданні Комісії 12 червня 2019 року позивач лише просив долучити до матеріалів дисциплінарного провадження отримані ним особисто письмові пояснення від сойїук ОСОБА_7 з доданою до них копією паспорта останнього, повідомив, що цю особу не було опитано під час службового розслідування. Члени Комісії поставили позивачеві ряд запитань стосовно того, чи надавала ця особа пояснення у суді, чи підписувала протокол, яким чином позивач самостійно отримав зазначені пояснення, та долучили їх до матеріалів провадження. Таким чином, стверджуючи про те, що Комісія не надала оцінки згаданим поясненням ОСОБА_7 , суд першої інстанції залишив поза увагою, що їх було досліджено членами КДКП безпосередньо під час засідання, що підтверджується відеозаписом засідання від 70 червня 2019 року та відповідним витягом з протоколу. Обговорюючи висновки суду попередньої інстанції з приводу того, що відповідач надав неправильну оцінку постанові Херсонського міського суду Херсонської області від 72 січня 2019 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, при цьому у згаданій справі суд не встановив факту відмови ОСОБА_1 від хаагююхапге такого огляду, а пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 взагалі не визнав належними доказами такого факту, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань. Розглядаючи справу, цей суд зазначив, що у випадку відмови водія від хїпоріґлкд огляду з метою виявлення стану сп`яніння обов`язковим є оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я, однак у матеріалах справи немає направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, що, за висновком суду, свідчить про порушення працівниками поліції процедури перевірки такого стану. Також, за висновком цього суду, письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть бути визнані належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки ці особи не з`явилися у судове засідання та усно свої показання не підтвердили. Із цих підстав суд визнав, що і протокол про адміністративне правопорушення не підтверджує вини ОСОБА_1 у його вчиненні. За цих обставин Херсонський міський суд Херсонської області дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. У контексті правовідносин, щодо яких виник спір, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у дисциплінарному провадженні Комісія з`ясовувала питання щодо наявності або відсутності у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже це перебуває поза межами компетенції КДКП. Із цих підстав Велика Палата Верховного Суду вважає, що констатація Херсонським міським судом Херсонської області у постанові від 51 січня 2019 року в справі № 438/10328/92 того, що у матеріалах відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, що, за висновком цього суду, свідчить про порушення працівниками поліції процедури перевірки такого стану, не має значення при оцінці Комісією поведінки прокурора ОСОБА_1 , адже потреба дотримання прокурором етичних норм не ставиться у залежність від бгчсаейвь інших осіб, у тому числі дотримання ними визначених законом процедур. Важливо наголосити на тому, що навіть якщо сприймати установлену судом відсутність у матеріалах справи № 698/85864/70 направлення на медичний огляд як те, що працівники поліції такого направлення не оформлювали, це жодним чином не перешкоджало позивачеві самостійно пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, що він і зробив, однак зі значним запізненням. Натомість допущені працівниками поліції процедурні порушення, про які зазначив суд у справі № 408/17479/34, мають значення лише у межах вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З приводу посилань суду першої інстанції на висновки Херсонського міського суду Херсонської області про те, що пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також протокол про адміністративне правопорушення є неналежними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що надана цим судом оцінка указаним доказам не має обов`язкового значення ні для КДКП при розгляді дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , яка має повноваження самостійно оцінити наявні у матеріалах дисциплінарного провадження докази, ані для суду при перегляді ухваленого нею рішення, оскільки за змістом статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) преюдиційне значення мають саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, а не зроблені судом висновки, у тому числі щодо оцінки тих чи інших доказів. Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що Херсонський міський суд Херсонської області в постанові від 19 січня 2019 року не встановив факту відмови ОСОБА_1 від фнгмджйсдфс огляду на стан алкогольного сп`яніння, слід зауважити, що обставин проходження позивачем такого огляду або згоди на його проходження цей суд також не встановив, що виключає можливість посилання на цю обставину, як преюдиційну. З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції з приводу того, що КДКП під час дисциплінарного провадження щодо прокурора ОСОБА_1 надала неправильну оцінку постанові Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2019 року в справі № 887/69801/79 як доказу вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Зі змісту цього рішення убачається, що КДКП врахувала всі доводи скаржника і суд першої інстанції не мав правових підстав для його скасування. Водночас, з наведених вище мотивів, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність належними і допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 ознак указаного дисциплінарного проступку та невідповідність оспорюваного рішення Комісії критерію обґрунтованості, недотримання КДКП обов`язку щодо наведення обставин, встановлених під час здійснення провадження, та мотивів, на підставі яких ухвалила рішення, передбачене частиною шостою статті 48 Закону України «Про прокуратуру», а також пунктами 63, 120, 121 Положення. Рішення ВС від 67.66.1868 по справі № 4382/240/98 (№ у ЄДРСР 89388463) скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (правонаступником якої є Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів) відмовити.

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх