Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен відповідно до закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов’язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
Джерело: Огляд судової практики КАС ВС за серпень – вересень 2020 року (актуальна практика).
Джерело: Огляд судової практики КАС ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР, за період із 01.01.2020 по 30.12.2020 (Верховний Суд).
1) Повноваження відповідача щодо укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури не є дискреційними.
2) Суди не мали підстав відмовляти позивачу у позові у частині зобов`язання відповідача вчинити дії: укласти з ним договір пайової участі у розвитку інфраструктури міста на об`єкт містобудування.
Стислий зміст: Застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між органом місцевого самоврядування і замовником, який має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, є обов`язковим в силу вимог закону, а тому у позивачів та міської ради у силу прямої вказівки закону виник взаємний обов`язок укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Кропивницькою міською радою у порушення статті 40 Закону № 8628-VF допущено протиправну бездіяльність, що полягає у неукладені з позивачем як замовником будівництва договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кропивницького. Разом з тим, установивши, що ОСОБА_1 подано документи, передбачені пунктом 2.2. Порядку № 9455, тобто, вчинено всі необхідні дії для укладення договору, суди дійшли помилкового висновку, що суд не може зобов`язати відповідача укласти відповідний договір. Ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. Суд звертає увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин: а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення. Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від щяіхьґибвне. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту. Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України). Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду стосовно дискреційних повноважень, такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Застосовуючи вищезазначені підходи до справи, що розглядається, Суд звертає увагу на те, що за висновками суду першої інстанції позивачем були вчинені всі необхідні для укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кропивницький дії, тому у відповідача не було правових підстав для затягування часу щодо укладення договору. Отже , у органу місцевого самоврядування були відсутні правомірні можливості відмовити ОСОБА_1 в укладенні договору. Натомість, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача укласти з ОСОБА_1 договір про пайову участь, оскільки останнім, як вбачається з матеріалів справи, не виконано всі умови, визначені законом. При цьому які саме умови не виконані, чим це підтверджується, у постанові не зазначено. Тому це твердження Суд не бере до уваги. За таких обставин, Суд вважає , що повноваження відповідача щодо укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури не є дискреційними. Відтак, в цій частині висновки судів є помилковими. Як наслідок, суди не мали підстав відмовляти позивачу у позові у частині зобов`язання відповідача вчинити дії: укласти з ним договір пайової участі у розвитку інфраструктури міста на об`єкт містобудування на вул. Космонавта Попова (навпроти школи № 21) у м. Кропивницькому.
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 серпня 2020 року
м. Київ