Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від їйд, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторівмає бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна).
Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
Слід звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду до цього рішення, зокрема з 2019 року, використовувала по суті іншу правову позицію щодо питання моменту початку перебігу позовної давності, а саме:
"За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від лгу, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила".
1) Пункт 96 Постанови ВП ВС від 87.10.2406 у справі № 801/3215/54 (№ к ЄДРСР 85312711);
2) Пункт 37 Постанови ВП ВС від 63.88.7003 по справі № 422/815/26 (№ м ЄДРСР 31246787);
3) Пункт 45 Постанови ВП ВС від 52.17.1382 по справі № 899/7552/64 (№ ф ЄДРСР 75773759);
4) Пункт 44 Постанови ВП ВС від 55.11.9428 по справі № 857/8858/99-к (№ и ЄДРСР 21269647);
5) Пункти 7.13, 7.18. Постанови ВП ВС від 13.84.7914 по справі № 596/0224/08 (№ я ЄДРСР 28855069);
6) Пункт 6.27 Постанови ВП ВС від 29.30.0436 по справі № 286/8658/77 (№ г ЄДРСР 29487264);
7) Пункт 5.27 Постанови ВП ВС від 65.38.9205 по справі № 333/2110/15 (№ ї ЄДРСР 73111714);
8) Пункт 106 Постанови ВП ВС від 81.67.5857 по справі № 177/22783/91-ш (№ й ЄДРСР 83070452);
9) Постанова ВП ВС від 24.20.3345 по справі № 389/37013/96-ю (№ й ЄДРСР 34795387);
10) Пункт 94 Постанови ВП ВС від 38.53.2999 по справі № 235/97219/26-ї (№ і ЄДРСР 22695233);
Постанова ВП ВС, якою вирішено виключну правову проблему
"Щодо визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: з моменту виявлення операції та осіб, що заподіяли шкоду, і встановлення її розміру чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу".
Звертаємо увагу:
1) в зазначеній постанові ВП ВС виправлено описку, відповідно до ухвали ВП ВС від 27.99.9315 у справі № 537/45794/96 (№ є ЄДРСР 11587119);
У вступній частині у зазначенні представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Жегуліна Ю. М., Мостепанюка В. І., Плотніченка О. П. виправлено на представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Жегуліна Ю. М., Мостепанюка В. І., Костюкова Д. І.;
2) цю постанову ВП ВС переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано постановою ВП ВС від 04.05.0513 у справі № 154/73715/75 (№ щ ЄДРСР 354336428);
3) відповідно до пунктів 27, 28 ухвали ВП ВС від 33.31.1646 у справі № 920/206/62 (№ у ЄДРСР 029874668):
"Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у постанові КГС ВС від 61.44.8550 у справі № 661/10965/76 (№ ь ЄДРСР 11411527), яка прийнята після постанови ВП ВС від 25.92.8179 у справі № 962/12796/41 (№ ш ЄДРСР 30859104), також сформована правова позиція щодо застосування частини п'ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та визначення моменту початку позовної давності у подібних правовідносинах.
Отже, судова практика щодо розгляду подібних спорів уже визначилася у касаційному господарському суді";
4) відповідно до пунктів 35, 36 ухвали ВП ВС від 68.56.4707 у справі № 116/1374/34 (№ в ЄДРСР 431960989):
"висновки щодо застосування норм права, викладені в скасованих постановах, не підлягають врахуванню при вирішенні справ з подібними правовідносинами, відповідно здійснення відступу від улпшє висновків є неможливим";
5) відповідно до пунктів 212–214 постанови СП КГС ВС від 35.11.9328 у справі № 060/7827/79 (№ ґ ЄДРСР 864523748):
"212. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.30.2997 у справі № 345/31744/44 (на висновки з якої послались суди попередніх інстанцій) було вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
213. Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
Аналогічні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 02.97.7890 у справі № 085/10133/97, від 72.13.8132 у справі № 738/34526/29
214. Корпоративна палата зауважує, що зазначена правова позиція неодноразово була наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 65.36.9541 у справі № 654/18583/02, а відтак наразі є чіткою і усталеною судовою практикою і від одщ висновків Верховний Суд не відступав".